Баночка моїх мрій

 Запропонуйте дитині виконати цю творчу вправу:  намалювати свої новорічні мрії, бажання або побажання.

❄️Картинку  розфарбувати. Можна вирізати та наклеїти на картон, прикрасивши блискітками тощо.

🎄Фантазуйте!

✨Нехай усі мрії  неодмінно здійснюються!

 

Мультфільм "Що робити під час пожежі?"

    ЯК ВИХОВАТИ УСПІШНИХ ДІТЕЙ

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них.

3. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

4. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

5. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

6. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

7. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність – навчити цього.

8. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають, – справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

9. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

10. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

11. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже – полегшує вивчення мов.

12. Коли діти роблять щось добре – хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли – недоречна.

13. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

14. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми – це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

15. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час – наприклад, обід.

16. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі – діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

 Як виявити психотравму і яка допомога може знадобитися? Радить психоаналітик 

Війна та переживання, пов'язані з нею, здатні запустити психічні зміни, що призводять до травматизації. Зокрема і ПТСР. 

Узагальнено, травма – це реакція організму на певну ситуацію чи серію подій, які несли психологічну та/або фізичну загрозу життю людині. Однак психоаналітик Ольга Корбут говорить, що для розвитку травми часто достатньо і психологічного впливу.

Водночас травма та стрес, попри наближеність цих станів, – не одне і те ж. Не кожна стресова ситуація обов'язково призводить до травматизації, якщо лише стрес не перетікає у хронічну форму (стрес без перепочинку). Водночас травма завжди супроводжується дуже сильним стресом, з яким раніше людина не стикалася і не могла жодним чином до нього бути готовою. 

Що може відчувати людина, яка має травму? Зі слів психоаналітика Ольги Корбут, варто звернути увагу на: 

🔸гнів і страх

🔸тривогу

🔸сором і провину

🔸сплутаність думок і проблеми з концентрацією уваги

🔸почуття безнадійності та заперечення реальності

🔸постійну втому

🔸несприйнятливість до зовнішніх подразників

🔸втрату здатності нормально рухатися та говорити

🔸зміни в міміці

Також люди, які зіткнулися із травмою, можуть не контролювати свої емоції, уникати спілкування з людьми та скаржитися на нічні кошмари.

Важливо ❗️Головний показник того, що йдеться саме про травму, а не про раптовий епізод, – тривалість цих переживань.

Тож як зменшити вплив травми, якщо всі ознаки вказують на неї?

Знайдіть першопричину. Для цього, як варіант, можете завести щоденник власних емоцій. Спробуйте зрозуміти, які дії, спогади або люди змушують вас почуватися погано. 

Дозвольте собі не приховувати власні емоції. Якщо хочеться плакати і навіть кричати – хай так і буде. Якщо є образа – проговоріть її. Мовчати та вдавати, що все ок, у випадку із травматичними подіями – точно не варто. 

Підтримуйте здоровий спосіб життя. Попри стереотипи, ані алкоголь, ані куріння чи перебір із кофеїном – не зарадять. Навпаки – це лише штучні збудники нервової системи, що в ситуації із травматичним досвідом можуть нашкодити. 

На жаль, повністю впоратися із травмою самостійно – майже не можливо. Або це може тривати довгий час. Тому за першої можливості спробуйте звернутися по допомогу до фахівця. Нагадаємо, що зараз в Україні на безоплатній основі працює низка платформ психологічної допомоги. Одна з таких – «Розкажи мені». 

Не бійтеся говорити про свої проблеми.

Джерело: практичний психолог Ольга Корбут

 

 

 

 

Правило світлофора: вчимось розподіляти та приймати рішення разом із дітьми*

Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Чи реально побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона відчувала власну суб'єктність і вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту?

*Психологи радять використовувати правило світлофора. Як це працює?*

Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами та дитиною на три умовні зони:

зелену

жовту

червону

Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте.

*Зелений сектор* – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення.

Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати (якщо не йдеться про критичні випадки системної відмови від їжі), як організувати простір у своїй кімнаті.

*Жовтий сектор* – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками.

Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня.

*Червоний сектор* – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров'я.

Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д.

*На що звернути увагу*. Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати. Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог.

_Автор: гештальт - терапевтка Галина Зарипова_