пятница, 12 февраля 2021 г.

 


Пам’ятка батькам  майбутнього першокласника


1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте дитині місце в сім’ї.
2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікавтесь справами і проблемами дитини.
4. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
5.Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії по місту.
6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
7. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин.
8.  Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички і любов до праці.

9. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.



Поради батькам щодо запобігання майбутньої дезадаптації дітей
·        Формуйте позитивне ставлення до школи;
·        виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;
·        формуйте адекватну самооцінку;
·        не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;
·        навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;
·        привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати шестирічній дитині;
·        частіше хваліть, а не докоряйте;
·        пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку;
·        частіше згадуйте себе у дошкільному віці;
·        любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її.

суббота, 6 февраля 2021 г.

                Чому важливо чути емоції дитини?

 Навчання емоційного інтелекту відбувається, як не банально це звучить, в емоційні моменти життя. Приділяючи увагу емоційному вихованню, батьки збільшують ступінь довіри в сім’ї, можуть вплинути на дітей в потрібній ситуації і виростити цілісну та впевнену в собі особистість.


Довгий час батьки по всьому світу ретельно стежили за успіхами своїх дітей у навчанні та зовсім забували про емоційне виховання. Стереотипи теж заважають правильно сприймати почуття. Напевно, багатьом хлопчикам забороняли плакати, а дівчаткам говорили, що їм не можна злитися.

Психолог Джон Готман виділяє три типи батьків, які неправильно поводяться з дитячими емоціями:

  • Батьки, які відкидають емоції. Вони роблять вигляд, що переживання дитини – це дрібниця, намагаються відвернути дітей від них.
  • Батьки, які не схвалюють емоцій. Вони сприймають негативні емоції як неправильні і часто карають дітей за них.
  • Батьки, які не втручаються. Вони бачать дитячі емоції, але не знають, як допомогти дітям, тому роблять вигляд, що нічого не відбувається.

Такі підходи не дозволять дитині правильно оцінювати свої і чужі емоції. Психологи, які вивчають розвиток емоційного інтелекту, виділяють кілька золотих правил виховання, яких варто дотримуватися.

 

Чого не потрібно робити батькам

  • Говорити дитині, щоб ви зробили на її місці або що їй потрібно відчувати,
    наприклад: «Ти засмутився, а я б на твоєму місці раділа».
  • Карати дитину за прояв почуттів.
  • Залишатися осторонь, коли дитині погано.
  • Намагатися поставити себе на місце дитини. Вам може здатися, що її проблема є необґрунтованою. Пам’ятайте, що ви сприймаєте світ по-іншому. Дитині не варто бачити ваше несерйозне ставлення до її проблеми.
  • Говорити дитині, що її проблема знайома всьому світу, а деяким людям гірше ведеться на світі.

Подібні дії знецінюють і ображають проблему дитини та її почуття.

     Що потрібно робити батькам


  • Якщо дитина зробила щось небажане, дайте коментар вчинку і ваших почуттів. Наприклад: «Я хвилююся, коли ти не піднімаєш слухавки» замість: «Ти жахливо себе поводиш».
  • Покажіть зацікавленість в проблемах дитини і беззастережну підтримку . Постарайтеся знайти приводи, щоб похвалити його, а не те, за що можна насварити.
  • Намагайтеся зрозуміти, яку емоцію відчуває дитина. Пам’ятайте, що у дитини не такий багатий словниковий запас і життєвий досвід. Вона може просто не розуміти, що саме ЇЇ засмучує. Тому питання: «Що трапилося?», може залишитися без відповіді. Краще вистежити ґрунт навідними питаннями: «Ти не сильно втомився?», «Я бачу, що тобі погано, може, тебе образив однокласник?». Вислухайте відповідь дитини і допоможіть їй описати словами свої почуття .
  • Обговоріть з дитиною, як можна вирішити її проблему зараз і що можна зробити, якщо вона повториться.

Подібні дії допоможуть батькам вибудувати з дітьми теплі й близькі стосунки. Але пам’ятайте, що в підлітковому віці діти проходять складний період становлення і гормональних змін. У цей час не варто занадто нав’язувати їм свою допомогу. Тим більше, не варто без її прохання лізти в їх особисте життя – читати листування і щоденники. Так, ви можете зруйнувати довіру.

А ви погоджуєтеся з тим, що людині необхідно розуміти свої і чужі емоції? Чи вважаєте ви, що у деяких людей є прогалини в знаннях про емоції?

 

http://tutkatamka.com.ua/

 Що таке емоційний інтелект?             

Граємо та розвиваємо…

“Ось мій секрет, він дуже простий: уважне одне лиш серце. Найголовнішого очима не побачиш”
Антуан де Сент-Екзюпері “Маленький принц”

 

Інтерес до емоційного інтелекту або EQ виник близько 20 років тому, коли психолог Деніель Гоулман випустив книгу, в якій розповів про його важливість. Дослідження підтвердили: діти з розвиненим емоційним інтелектом в майбутньому більш успішні фінансово та в професійній діяльності. Вони легше адаптуються в соціумі і більш затребувані. Вони розуміють, що відчуває людина, чому вона відчуває саме цю емоцію, як її використовувати або перенаправити в конструктивне русло. Діти з розвиненим емоційним інтелектом більш щасливі, гармонійні та задоволені своїм життям.


Емоційним інтелектом володіє людина, яка вміє:

  • розуміти і сприймати власні емоції;
  • керувати своєю поведінкою під час тих чи інших емоцій;
  • розуміти, які емоції відчувають інші люди;
  • використовувати знання про свої та чужі емоції для міжособистісного спілкування;
  • розуміти  причини  і наслідки своїх  емоцій та їхнього впливу на життя.

Якщо дитина живе у середовищі, де розуміють її почуття, називають їх, дозволяють проявляти, то її емоційний інтелект розвивається. Така дитина проживає всі свої емоційні стани, а отже, уникає психологічних травм і пізнає себе. Тому дорослим варто задуматися про майбутнє дітей і допомогти їм розібратися в багатогранному світі почуттів.

Вправи для розвитку емоційного інтелекту

Вправа "Емоції у фарбах" Попросіть дитину зобразити будь-яку емоцію кольором. Не тисніть на дітей та дайте повну волю у виборі композиції малюнку або кольору фарб.

Вправа "На що схожий настрій" Учасники гри почергово говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній сьогоднішній настрій. Почати порівняння краще дорослому: «Мій настрій схожий на білу пухнасту хмаринку, а твій?». Вправа проводиться по колу. Дорослий узагальнює – який же сьогодні настрій у всієї групи: смутний, веселий, смішний.

Скринька емоцій Створіть разом з дитиною своєрідну «скриньку емоцій». Періодично складайте туди усе, що асоціюється у вас особисто зі щастям. Це можуть візуальні, аудіальні, смакові асоціації – будь-які. Обов’язково проговоріть з нею принцип її дії, а після цього – кожну емоцію, яка пов’язана з нею зі щастям.

      До прикладу:

  • Смак: шоколад з горіхами                
  • Нюх: аромат мандаринів
  • Дотики: обійми мами
  • Слух: шум дощу
  • Зір: вогники на гірлянді

«Відгадай емоцію».  Виготуйте картки із зображенням облич із різними почуттями. Найпоширеніші — радість, сум, здивування, страх, посмішка. Обговоріть із дитиною, які емоції на них зображені, за яких обставин вони можуть виникати. Можна розвинути гру і запропонувати дитині різні ситуації, а вона має зобразити емоції, що виникають (наприклад: отримав подарунок, розбив чашку, вдарився тощо).

Гра «Музика та емоції» Прослухавши музичний уривок, діти описують настрій музики: весела – сумна, задоволена – сердита, смілива – боязлива, бадьора – втомлена, тепла – холодна.

 

«Компас емоцій»  гра, що дуже добре розвиває емоційний інтелект, вона не лише знайомить дитину з різними почуттями, а й демонструє, у якій ситуації людина відчуває те чи інше. Її суть от у чому: існує набір карток, на кожній із яких написане одне почуття (наприклад, радість, цікавість, страх, сум, здивування, злість, довіра тощо). Кожний отримає по такому набору. Потім один із гравців придумує ситуацію й обирає емоцію, яку він відчуває під час цієї події. Він кладе картку в центр написом донизу й загадує цю ситуацію, а решта гравців мають відгадати, яку емоцію вона викликає у гравця. Дітям важко висловлювати свої емоції, а в грі вони легше їх розкривають. Так, наприклад, до ситуації «1 вересня» мати може обрати картку із написом «радість», а дитина обере «страх».

  

«Тактильні казки». Слід покласти до сумки різні на дотик предмети (щось пухнасте, колюче,

те, що шелестить, рідину у флаконі тощо), зав’язати дитині очі пов’язкою й розповісти казку, дістаючи кожний предмет і пропонуючи його на дотик дитині. Такі казки знімають стрес у першокласників, а також формують унікальний контакт між дорослим і дитиною.


 5 шляхів до серця дитини

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гірше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

 Чи вмієте ви говорити на мові любові? Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю "мову", дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

 

Впевненість у любові оточуючих. Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

 Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

 Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній 

любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

  1. Перед нами діти.
  2. Вони поводять себе як діти.
  3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
  4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
  5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
  6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: "скільки не намагайся - вимоги надто високі". А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
  7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
  8. Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов "по бартеру" -в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

 Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

  1.   дотик;                                
  2.    слова  заохочення; 
  3.   час; 
  4.   подарунки; 
  5.   допомога.

 

 

 Якщо в сім'ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

   


Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".

 

 Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: "Ти не міг би...", "Може зробиш...", "Мені було б приємно, коли ти...". Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім'ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

 Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її -хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір'ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

 Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких.

Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

 Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту "мову" (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

 

пятница, 22 января 2021 г.

Які цікаві питання можна задати своїй дитині, щоб дізнатися її думку про вас. Кожна жінка впевнена, що знає про свою дитину абсолютно все. Включаючи те, як вона сприймає маму. Однак, нерідко маленькі діти бачать своїх батьків інакше, в силу свого юного віку.

 

Хочете дізнатися про себе багато нового з дитячих вуст? Тоді сміливо задайте п’ять навідних питань своїй дитині. Попереджаємо, вас можуть здивувати ЇЇ відповіді.

 

“Що робить маму щасливою?”

Більшість мам абсолютно щасливі, коли їхні діти здорові і задоволені. Ми радіємо гармонійній обстановці у родині, спільному дозвіллю, святам і тисячам інших дрібниць. Однак, ваша дитина може заявити, що маму найбільше радують порядок у будинку і зібрані іграшки.

Якщо ви виявилися однією з тих, кому “пощастило” почути таку відповідь, не засмучуйтеся. Багато мам частенько “ганяють” юних домочадців за бардак і невгамовну активність. Скоріше нагадайте юному філософу про своє головне “маленьке щастя” і міцніше поцілуйте.

“А що маму засмучує?”

Зазвичай, діти говорять, що безлад у будинку, коли вони погано себе поводять або 

приносять погані оцінки зі школи. Такі відповіді абсолютно нормальні, адже саме через такі побутові речі ми часто кричимо на дитину або лаємо її

Але, можливо, ваші діти відрізняються великою спостережливістю. Вони можуть дати і такі дорослі відповіді, як “коли я хворію” або “коли ти лаєшся з татом”. Поставивши це питання, мама може дізнатися, наскільки чутлива і сприйнятлива її дитина насправді.


“Улюблене заняття мами?”

Поцікавтеся у дитини, чим найбільше любить займатися мама у вільний час. Не виключено, що вас здивують відповіді дітей. “Готувати, робити прибирання в будинку” − значне число жінок отримують саме такі відповіді. На жаль, діти не завжди розрізняють два поняття “подобається” і “треба”. Ще одним фаворитом серед відповідей може виявитися “сидіти в телефоні” або “друкувати в ноутбуці”.

Якщо дитина відповіла саме так, займіться усуненням прогалин. Нехай ваші діти знають, що дійсно подобається їх мамі. Своєю чергою, поцікавтеся у дитини її улюбленим хобі. Такий діалог обов’язково зблизить вас.

 

Що у мами виходить найкраще?”

Подолайте свій страх і задайте це цікаве питання. Не бійтеся почути відповідь із серії “моя мама дуже голосно кричить, коли лається” або “міцно спить вранці”. Можете дізнатися, що дитина обожнює ваш фірмовий омлет або пишається маминим умінням складати казки.

Крім явних талантів, діти можуть побачити в близькій людині щось нове, чого ви самі раніше не помічали за собою. Наприклад, вміння розсмішити дитину або відчайдушно підтримувати її перед серйозною контрольною.

 

“Чим ти з мамою схожий / схожа?”

Ось тут і випливає несподівана і часом кумедна правда. Може бути, мама і дитина дуже люблять їсти цукерки, читати казки або отримувати подарунки на свята.

Не виключено, що дитина знайде більш оригінальну відповідь. Дочка може сказати, що ви з нею обидві дуже красиві, а син помітить, що мама і він дуже сміливі. Поповнюйте скарбничку дотепних відповідей і влаштуйте веселе інтерв’ю дитині прямо зараз.

Немає людей дорожче і ближче, ніж власні діти. Замість традиційного “як справи” задайте дитині дійсно цікаві питання. Пам’ятайте, що обстановка в момент бесіди має велике значення. Не варто ставити питання “на бігу”, коли ви обидва кудись поспішаєте або просто перебуваєте в поганому настрої.

Проаналізуйте відповіді дітей. Не виключено, що ви дійсно забагато часу приділяєте своєму смартфону або просто зациклені на чистоті в будинку. Аналізуйте, розмірковуйте і спілкуйтеся.

За матеріалами Моя дитина

  Пам’ятка батькам  майбутнього першокласника 1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з дитиною. Знаходьте радість у спілку...