Основні правила та прийоми запам'ятовування

Повторення

Завчання матеріалу відбувається нерівномірно: частина завченого матеріалу буде погано відтворюватися в пам'яті, але з новими повтореннями пригадування завченого покращиться.

Також завчання відбувається стрибками, саме тому кілька повторень підряд не дають великого приросту в пригадуванні, але з подальшими повтореннями обсяг матеріалу, який вивчається різко збільшується. Це відбувається через те, що людина пригадує відразу невелику кількість інформації.

Якщо матеріал для запам'ятовування легкий, то перші повторення дають більший результат, ніж наступні. Якщо ж матеріал складний, то процес засвоєння і запам'ятовування, буде спочатку повільним, а пізніше швидким, адже обсяг досліджуваного матеріалу збільшиться під час багаторазових повторень.

Повторення необхідне не тільки для того щоб вивчити, а й для того щоб закріпити отриману інформацію.

Повторення повинно бути активним і різноманітним, наприклад: спробуйте усно чи письмово переказати текст після його прочитання, можна також спробувати написати питання до цього тексту чи скласти його план.

Щоб краще засвоїти матеріал потрібно обов'язково його переказати, це не тільки поліпшить Ваші знання з даної теми, але й буде прекрасним тренуванням пам'яті і надовго закріпить вивчене.

Запам'ятовування інформації: правила запам'ятовування

Можна виділити два рівні повторення:

1. Коли подумки повторюються тільки вертикальні послідовності асоціацій (ключі), наприклад, на кожне питання асоціативно будується список ключових слів, за якими буде формуватися відповідь.

2. Повторення з пригадуванням всієї інформації, весь матеріал повторюється від початку до кінця, при цьому краще матеріал розділити на частини, щоб вистачило сил і терпіння повторити все відразу. При цьому матеріал повторюється послідовно частинами з невеликими перервами між ними, але без повернення до початку.

Повторення має бути раціонально розподілене, тобто повторювати краще через певний час, при цьому повторення мають бути різноманітними і активними, наприклад, усними і письмовими.

Методика запам'ятовування: швидке запам'ятовування

Заучувати матеріал відразу, до кінця і повністю не варто, корисніше при першому знайомстві з матеріалом завчити не все, і лише через деякий час можна звернутися до нього вже з метою вивчення.

У психології існує таке поняття - ремінісценція, тобто через деякий час згадується більше, ніж згадувалось раніше. Але якщо Ви зазубрили текст намертво, то поліпшуватися відстрочене відтворення не буде, а от погіршуватися може. Експеримент: спробуйте випробувати себе самі - один матеріал зазубрити до повного його "омертвіння", а інший завчіть приблизно на 3 / 4 об'єму і влаштуйте перерву, дозволивши пам'яті без Вашої свідомої участі самій попрацювати над матеріалом.

Способи запам'ятовування: запам'ятовування тексту

Природа пам'яті така, що всі створені взаємозв'язки (асоціації) самостійно руйнуються приблизно через 40-60 хвилин, якщо матеріал вивчався без повторення. Ось чому так важливо перше повторення подумки виконати відразу після запам'ятовування. Другий раз інформацію найліпше повторювати через 15-20 хвилин після першого. У цей же день інформація повторюється втретє через 6-8 годин. А четверте повторення досліджуваного матеріалу слід проводити через 24 години, тобто на наступний день.

Способи запам'ятовування: запам'ятовування іноземних слів

Для запам'ятовування точної інформації слід дотримуватися такого графіка повторень:

- друге повторення проводять через 40-60 хвилин після першого

- третє повторення проводять приблизно через 3-4 години того самого дня

- четверте повторення проводять наступного дня.

Проміжки часу між повтореннями потрібно по можливості збільшувати, але число повторень повинно бути таким, щоб протягом необхідного проміжку часу інформація не зникала.

Прийоми запам'ятовування

Можна запам'ятовувати за допомогою навчального методу, при якому повторюється речення за реченням, віршований рядок за рядком і т.п.

Можна запам'ятовувати комплексним методом, наприклад, текст спочатку запам'ятовується повністю, в загальних рисах, а потім вже повторюється як одне ціле. При роботі з великим обсягом матеріалу добре запам'ятати його цілком досить складно, тому інформація ділиться і запам'ятовується частинами. Перед вивченням краще швиденько проглянути або прочитати текст, і тільки потім приступати до його вивчення.

При першому відтворенні повторюється вже завчена раніше частина і запам'ятовується наступна. При другому - повторюються перші частини і запам'ятовуються наступні, і так далі до повного запам'ятовування.

Знання принципів запам'ятовування інформації дозволить Вам раціонально використовувати час, виділений на навчання, і при цьому засвоювати набагато більше інформації і на більш тривалий термін. Іншими словами, Ваша пам'ять буде працювати набагато ефективніше, ніж це було раніше.

Метод асоціативного запам'ятовування  — матеріал, що запам'ятовується, можна асоціювати з подіями, які добре зберігаються у пам'яті. Чим більша кількість різноманітних асоціацій використовується, тим міцніше вони закріплюються у пам'яті. Ірраціональні, нелогічні асоціації також сприяють кращому запам'ятовуванню. Розрізняють три види асоціацій: за суміжністю, за схожістю, за контрастом.

Асоціація за суміжністю утворюється, наприклад, при заучуванні іноземних слів, при запам'ятовуванні розташування предметів, послідовності прийомів та дій. Асоціація за схожістю має місце при порівнянні, наприклад, різних типів літаків, будівель тощо. Асоціація за контрастом — при протиставленні малого великому, білого — чорному, чистого — брудному тощо.

Метод ключових слів — це мнемонічний прийом, який полягає у тому, що перелік слів, вивчених заздалегідь, або певні рими слугують як своєрідні "гачки для виуджування" інформації, яку необхідно запам'ятати. Наприклад, ключові слова можуть бути подані у вигляді коротенького вірша, який легко заучується:

Один — це млин, Шість — це кість,

Два — це дрова, Сім — борода,

Три — це бугрі, Вісім — весна,

Чотири — це гирі, Дев'ять — це морква, а

П'ять — це рать. Десять — гілля.

Тепер наведемо перелік слів, які треба запам'ятати. Для цього необхідно пов'язати їх зі словами поданого вище вірша. Наприклад, перше слово — хліб. Уявіть собі хліб, який спекли з борошна, змеленого на млині, оскільки млин згадується у першому рядку вірша. Тепер прочитайте не поспішаючи всі слова, подані нижче, так, щоб у вас було достатньо часу для створення образу:

1. Хліб 6. Собака

2. Дим 7. Анекдот

3. Річка 8. Листя

4. Стіл 9. Місто

5. Картина 10. Дерево

Тепер закрийте ці слова і згадайте, яке слово стоїть під номером вісім. Під яким номером слово "стіл"?

Метод місць ґрунтується на зорових асоціаціях, які становлять певну послідовність предметів або місць. Треба чітко уявляти предмет, який слід запам'ятати, і об'єднати його образ із образом місця, яке легко "добувається" з пам'яті. Насамперед необхідно обрати постійний "маршрут", наприклад, шлях до місця роботи, розташування предметів (стіл, стілець, шафа та ін.) у кімнаті тощо. Далі за обраним маршрутом розмістити предмети, які необхідно запам'ятати, і зафіксувати у пам'яті їх зорові образи. Таким чином досягається запам'ятовування необхідної інформації у певній послідовності.

Метод зв'язків — всі опорні слова тексту об'єднуються в єдину цілісну структуру, єдине оповідання.

Метод перших букв — мнемонічний прийом, відповідно до якого з перших букв слів,

https://pageofsocialteachers.blogspot.com/2018/02/blog-post.html

 

 

Ємпатія: як закласти в дітях її основи

Одна з головних характеристик морально розвинених дітей – це емпатія та здатність піклуватися про оточуючих людей. Важливо пам'ятати, що хоча наші діти й народжуються із природними здібностями до емпатії та великодушності, розвиток цих рис характеру не відбувається природним чином, більше того, гасає, якщо їх залишити без уваги. Дослідники виявили, що діти, які мають ці якості, пройшли через відповідне виховання, тобто це означає, що найсильніший вплив на розвиток у дитини здатності піклуватися про потреби інших людей мають її батьки. Це процес повільний і поступовий, але якщо батьки з раннього віку будуть усвідомлено й цілеспрямовано розвивати в дітей дані риси характеру, імовірність успіху дуже висока, отже, дитина виросте небайдужою людиною, здатною глибоко й тонко відчувати.

Дуже важливо розвивати й почуття подяки, яке виражається в повсякденному житті. У наші дні стрімко зростає кількість так званих дітей- «дай». Вони знають, що батьки обов'язково виконають усі їхні забаганки. Не робіть так! Установіть у сім'ї керівні принципи та неухильно дотримуйтесь їх. Якщо мати надто балує дітей матеріальними подарунками, то через кілька років може виявити, що діти виросли зовсім не такими, як вона хотіла. Замість того щоби смітити грішми на величезну кількість подарунків, краще відкладайте їх на вищу освіту дитини. Ключовий момент полягає в тому, що спочатку мама повинна визначити, якими вона хоче бачити своїх дітей у майбутньому, а потім свідомо виховувати їх відповідним чином.

Учіть дитину думати про проблеми й потреби інших людей. Ось кілька ідей, які допоможуть вам у цьому.

1. Нехай дитина подумки поміняється ролями з опонентом. Наступного разу, коли виникне конфлікт між вашою дитиною та її другом (або між вами й вашою дитиною), попросіть її зупинитись і подумати, що б вона відчула на місці свого опонента, якби помінялася з ним місцями. Потім попросіть дитину просто зараз обговорити проблему з точки зору свого опонента: «Що в цій ситуації могла би сказати або зробити інша людина?». Якщо дитина ще маленька, ефективно й корисно використовувати ляльки, при цьому кожна лялька може представляти одного з
   учасників конфлікту. Це дуже сприяє розвитку емпатії.
2. Звертайте увагу дитини на її байдужу поведінку. Щоразу, коли ваша дитина діє недоброзичливо, використовуйте це як можливість допомогти їй стати більш сприйнятливою до почуттів інших людей. Просто зверніть увагу дитини на вплив її дій: «Тим, що ти прогнав Петрика, бо захотів грати з Марійкою, ти проявив неуважність до іншої людини, безцеремонність і відсутність такту. Що б ти відчув на його місці?»; «Ти перемкнув канал телевізора на мультфільми, не спитавши батька, чи хоче він додивитися свою передачу. Що б ти відчув, якби з тобою зробили так само?».
3. Станьте прикладом істинної щедрості й великодушності.
   Спробуйте знайти приводи і способи навчити дитину «віддавати», щоб вона змогла відчути величезну радість, яка виникає при цьому. Почніть робити це у присутності дитини, і нехай вона, спостерігаючи за вами, сама долучається до цього, діє разом з вами. Ідеї такі: «Наш сусід захворів, давай зваримо й віднесемо йому гарячий бульйон»; «Тато так стомився. Давай зробимо йому юрприз і складемо газети, щоб йому не довелось робити це самому». Зробіть прояви щедрості й допомоги іншим людям природним і радісним заняттям, учіть дитину віддавати.
4. Учіть дитину ділитися. Це один з перших прикладів моральної поведінки, якого ми повинні навчити наших дітей, починаючи приблизно із дво- або трирічного віку. Коли дитині виповниться два роки, ви можете починати: «Давай ти будеш кататись на гойдалці по черзі зі своїм другом. Спочатку його черга, потім твоя, потім знову його». Малюкам іноді треба «вмикати таймер», свого роду своєчасне нагадування про те, що іншій людині теж необхідно дати можливість пограти з цією іграшкою. Перед тим як до вас у гості прийдуть друзі вашої дитини, проведіть невелику психологічну підготовку, ставлячи дитині такі запитання: «Якими іграшками ти готовий поділитися зі своїм другом?», «Як ти думаєш, яка з твоїх іграшок найбільше сподобається твоєму другу?». Приберіть особливо значущі й дорогі для вашої дитини іграшки, якими вона свідомо не захоче ділитись і через які, відповідно, виникнуть сварки. На цьому етапі важливо допомогти дитині навчитись думати про потреби й почуттях інших людей. Емпатія – розуміння емоційного стану іншої людини за допомогою співпереживання, проникнення в її суб'єктивний світ.

Термін «емпатія» вперше застосований Ліппсом у 1885 р. на основі німецького слова einfühling (дослівне значення – проникнення). Одне з найбільш ранніх визначень емпатії знаходимо в роботах З. Фрейда: «Ми враховуємо психічний стан пацієнта, ставимо себе в цей стан і намагаємося зрозуміти його, порівнюючи зі своїм власним».