неділю, 21 січня 2024 р.

 Спроба підліткознавства воєнного часу від Світлани Ройз.


            Спроба Підліткознавства воєнного часу. Я давно обіцяла написати цей матеріал. Зібрала найважливіше і те, що може бути неочевидним. Не хотіла втрачати цілісність, розбивати на окремі дописи, тому тексту буде багато. В цьому матеріалі я пишу одночасно і про підлітків, і про те, що ми спостерігаємо й у передпідлітків (9-12р). Важливо пам’ятати, що я збирала загальну інформацію і ознаки, точно будуть виключення. І, звичайно, багато залежить від того, що відбувається в родині, в якому стані ми – дорослі, де знаходиться дитина, яке саме у неї стресове навантаження. (Я намагатимусь не повторювати підручники з вікової психології). 


Я ознайомилась з результатами дослідження стану підлітків в Україні, які проводив Клуб Добродіїв Mariia Artemenko . Деяка інформація та слайди використані в цьому матеріалі.

☀️ Що ми можемо помічати вже у передпідлітків (9-12 років) та підлітків в будь-який час:

• «Мовний максималізм», полярності, що проявляються в мовленні: я це обожнюю – я це ненавиджу, ніколи, завжди

• Сором’язливість (дитина 8-9 років може соромитися приймати душ, переодягатись перед батьками)

• Намагання відсторонитись від всього, що нагадує дитинство: може дратуватись, коли чує зменшувальні (ніжні) форми слів. Просить називати її іншим ім’ям (більш «дорослим»)

• Знецінювання того, що було значущим та улюбленим ще кілька місяців тому («це відстій, я це ненавиджу»)

• Чутливість до жартів, надпильність до того, що може здаватись знецінюванням – (підлітки сприймають інформацію, фокусуючись не на тому: ЩО кажуть (на змісті), а на тому ЯК кажуть (на формі). Чутливі до інтонації, міміки)

• Перебірливість в одязі, з’являються «претензії» до тіла (можуть казати про те, що їм взагалі не подобається їх тіло, що завеликий-замалий ніс, вуха, груди….) – в цьому віці заборонені жарти про тілесність, особливо важливі всі можливі прояви поваги до тіла, тілесності та кордонів.

• Вибір переважно чорного кольору в одязі (одна з багатьох причин цього – опосередкована можливість сказати «ні»)

• Манірність в проявах – жестах, міміці, артикулюванні

• Загострена потреба в контролі, в узгоджені планів та намірів (ми можемо часто чути: «Я вам не маріонетка, щоб мене переставляти з місця на місце»)

• Більш екстремальні (не ризиковані, а саме екстремумні) емоції в проявах – сльози, сміх, гнів. – (я довго думала про любов підлітків до стилю аніме – можливо, ще й тому, що часто там емоції героїв зображені гіперболізовано)

• Загострена потреба в особистій території – ми можемо чути: я хочу залишись на самоті, я хочу жити сам. (Діти в цьому віці часто просять купити навушники. Використання навушників може бути і для того, щоб окреслити свою територію, і щоб бути в більшому контакті з собою, намагання зосередитись, заглушити свої ж думки, знизити рівень сенсорного навантаження).

• Поява на заставках телефона чи в планшеті улюблених героїв фільмів, серіалів, співаків (це «перехідні об’єкти» в дорослішанні).

• Діти (8,5-9 років) можуть намагатися виглядати «як дорослі», імітувати «дорослу поведінку», копіювати авторитетних героїв та блогерів (критичність до яких знижується).

• Можуть відмовлятись від їжі, що готує мама. (підлітковий вік – час, коли дитина «переходить на свою «систему живлення». Це метафорична повна відмова від материнського  «грудного вигодовування», контроль над їжею, що я сам можу обрати – символізує й «контроль над життям»)

• Коли поруч із дитиною проявляється в фільмах чи розмовах тема сексу – вона може викликати перебільшені реакції (як занадто активна увага, так і реакція знецінення.

• «Життя в комп’ютері та телефоні» дає відчуття передбачуваності та контрольованості. (Недостатньо заборонити гаджети – важливо надати щось на заміну). 

• Підлітковий вік - перехід - «міст» між дитинством та дорослим життям. Загальна його риса - невизначеність. В тому числі може проявлятись і в невизначеності, пов’язаною із гендером. (запитів про те, що хлопці «відчувають» себе дівчатами, а дівчата просять, щоб їх називали відповідно чоловічої статі, багато) – під час пошуку себе і загальної невпевненості у дитини, ми маємо бути тими, хто впевнено може сказати – я підтримаю тебе в будь якому виборі. Якщо тобі важливо розібратись в собі – я допоможу. За потреби - знайду спеціаліста.

• Складності із засинанням (це загальна проблема підліткового віку, але зараз ще й ускладнена високим рівнем тривоги)

☀️ За результатами дослідження:

73 % підлітків хвилює війна, вона вплетена в життєвість (нам потрібно говорити з дітьми про війну. Важливо дізнатися, які висновки вони самі роблять, що знають, що для них важливо прояснити)

59% хотіли б отримувати більше підтримки від близьких. Це не подарунки: 21% - підказки, як діяти 19% – тактильність (обійми, тримання за руку), 19% підбадьорення, 15% спільна справа, 15% пропозиція плану дій, 11% - підтримка в хобі

83% підлітків хочуть дізнатись, як вони можуть підтримувати себе в складні часи

Дослідження повністю тут: https://dobrodiy.club/.../doslidzhennya-pidlitky-ta...

Для наших майже дорослих дітей наша близькість критично важлива. Але важливо обирати форму, в якій вони зможуть прийняти нашу підтримку.

☀️ Саме зараз:

• Дитина, що зазнала травматизації чи живе в стані хронічного стресу, може стати більш мовчазною чи дуже балакучою (травматичний досвід впливає на частини мозку, що відповідають за мовлення). Коли діти з нами розмовляють – слухаємо, намагаємось не оцінювати і не давати порад, поки самі не просять. Коли мовчать – можливо, пропонуємо невербальні засоби для вираження (арт-терапія дає багато інструментів для цього). (у розвитку мовлення підлітків є три напрямки – мовлення монологове, діалогове, письмове. Їх важливо стимулювати писати – есе, вести щоденники, їх роздуми важливо слухати, важливо вчити дискутувати)

• Агресія – може бути контрфобічною поведінкою. Гнів легше проявити, ніж страх. (за агресивною поведінкою важливо побачити те, що вона «прикриває»).

• Одинокість (самотність) – це загальна ознака підліткового віку, але зараз – окрім суб'єктивного переживання самотності, вони об'єктивно часто залишаються без звичних, близьких довірених контактів. Часто в спілкуванні лише онлайн. Критично важливо допомогти відновити «живі» контакти. Наша нервова система для стабілізації стану потребує інших людей. Коли ми гіперзбуджені – тривожні,налякані  – інтонації, міміка, співзвучність з іншими дає можливість врегулюватись.

Взаємодія, соціальні контакти, соціальна поведінка допомагає в регулюванні стресу. (ми завжди орієнтовані на зчитування інтонації та мімічних сигналів від тих, з ким спілкуємося, саме вони впливають на наше відчуття безпеки поряд з іншими. Коли дитина знаходиться в іноземному, іншомовному середовищі та культурі – міміка та інтонації місцевих жителів для неї незнайомі, і можуть зчитуватись, як «небезпечні». Це може додавати напруження та підсилює стрес і провокує ще більшу пильність, напруженість. Чим більше дитина спілкується, залучена до спільноти, більше дізнається про традиції, реакції, правила – тим зрозуміліші «сигнали» оточцючи, більш стабільним стає її стан)

• Коли дитина, що пережила надзвичайні події, переїхала в інше, більш безпечне середовище, чи перейшла в іншу школу чи клас, вона можеше відчувати себе більш самотньою, їй часто здається, що ніхто саме такий досвід не проживав, і не зможе її зрозуміти. Вона може уникати контакту з іншими. Чи звинувачувати інших та мститися за те, що їй прийшлося пережити. Важливо допомогти відчути своє місце в новій групі, можливо, звернутись за допомогою психолога

• Вони можуть багато разів співати одну й ту саму пісню, повторювати одну й ту саму строфу (для дорослих це часто випробування) – це «ритмічна дія», яка допомагає заспокоїтись

• Для того, щоб вгамувати тривогу, повернути відчуття контролю - можуть крутити в руках різні предмети, розгойдуватись на стільцях та кріслах (це мозочкова стимуляція – допомагає їм сконцентруватись і зняти напругу)

• Закономірна в цьому віці тривога підсилюється тривожністю та невизначеністю, що пов'язана з війною. Важливо розмовляти про їх тривоги, не проявляючи знецінення, звертатись до спеціалістів. Відновити чи створити рутини, звичні колись дії. Все, що дає відчуття «нормальності» - допомагає заспокоїтись. Нам важливо вчити дітей вправам, які допомагають вгамувати тривогу. Найменші справи та дії, що може робити дитина сама – повертають відчуття сили. 

• Імпульсивність, дратівливість, складності з контролем та регулюванням –  Ми маємо розповідати, як саме працює зараз їх мозок, як саме реагує нервова система. Які прояві можуть бути на рівні тіла (наприклад, тремтіння, спітнілість, серцебиття). важливо навчати розрізняти рівні:Думки – тілесні Відчуття – Емоції. Це допомагає в регулюванні. Ми можемо пропонувати конкретні практики, які допомагають нам 

• Часто вони не можуть собі дозволити просити про допомогу, бояться проявити свою вразливість. Нам важливо проявляти свою вразливість, розповідати про свої помилки, досвід і почуття, відновити ритуали, які пов'язані з близькістю.

•  підлітки переживають постійну амбівалентність в відчуттях «будьте зі мною – відпустіть мене», «я все можу сам – допоможіть мені», «дайте мені побути на самоті – не відходьте занадто далеко». Самим дітям це складно усвідомити і важко витримати батькам. Нам важливо пам'ятати, що це складна ознака перехідного етапу. І шукати баланс в близькості та дистанції. 

• Тривога за тих, хто поруч в цьому віці - одночасно може бути пов'язана зі знецінюванням ролі того, хто поруч. І чим більше дитина хвилюється за близьких – тим більше може відчувати залежності від них, тим більше у своїй поведінці може проявляти знецінювання.

• Діти, що пережили травматичний досвід чи живуть в стані хронічного стресу – часто відчувають безпомічність, неможливість вплинути на обставини. А саме безпомічність травматична. Нам важливо допомогти відчути контроль, свою дієвість, можливість на щось впливати. Все, де є їх конкретні дії та навички – внесок в стабілізацію. Важливо пропонувати дії та заняття, де б вони могли одразу побачити результат. 

• Навчання та мотивація: у всі часи ми можемо спостерігати зменшення мотивації та навчальної успішності у підлітків. В «здоровому стані» гіпокамп та префронтальна кора в підлітковому віці зменшує активність. Діти по-різному проявляють адаптацію до стресу.  хтось поки що не може відновити звичний темп та обсяг в навчанні (навіть для підліткового віку). А хтось несподівано – стає більш зосередженим, успішним та наполегливим.

• Дитина частіше може говорити «Мені нудно» - і тому, що поруч немає того, на чому раніше вдавалось фокусуватись, І тому, що від стресу може страждати фантазійна сфера, уява (складно уявити та обрати дію). І вже може бути «вивчена поведінка» – шукати зовнішні стимули (телефон, комп’ютерну гру). 

Вміння витримати нудьгу пов’язано із загальною можливістю «витримати» емоційне напруження, і невизначеність в тому числі. Просто заборонити ігри чи телефон – не буде правильним рішенням, нам потрібно впевнитись, що дитині є, чим їх замінити. Щоб залучити «пасивну мережу роботи мозку» - саме вона активна, коли ми не сфокусовані на конкретній діяльності, можна навчатись практикам  майндфулнес, пропонувати письменницькі практики, творчість.

• Про ненормативну лексику у підлітків можна прочитати тут https://nus.org.ua/.../chomu-dity-layutsya-i-yak-z-tsym.../

• селфхарм (самоушкодження) буває не тільки в вигляді шрамування, порізів на тілі. Це один з маркерів, коли важливо звертатись до спеціаліста. Тілесний біль іноді витримати легше, ніж емоційний. Це можливість перевести біль емоційний в пласт тіла. Заглушити думки та відчуття. Іноді це прояв аутоагресії, пов'язаний з почуттям провини, іноді – його використовують, щоб відчути своє тіло, відчути більше контрольованості. При тілесному болі виробляються ендорфіни – знеболювальні, які «знеболюють» і емоції також. Якщо ви помічаєте у дитини такі прояви, тут точно важлива підтримка спеціаліста. Нам важливо допомогти знайти шлях до вивільнення напруги,зрозуміти, що саме дитина знеболює, коли саме, після яких подій, контактів дитина обирає самоушкоджуючу поведінку). 

• Багато дітей переживають відчуття втрати. Горювання є не тільки за близькими. Вони по справжньому горюють за друзями, домом, можливостям. Нам важливо визнати їх почуття – (буквально, наші слова: це дійсно складно втрачати - друзів, надії, плани). І підліткам, як і малюкам, як і дорослим, потрібне втішення і піклування, щоб не позбавитись можливості відчувати, не завмирати.

• Парентифікація Коли поруч з дитиною дорослі, що самі розгублені, що емоційно не стійкі, чи їх просто немає поруч – можемо спостерігати явище, яке називається – парентифікація. Дитина намагається «стати» батьком чи матір'ю – «дорослим» для своїх батьків. Може брати на себе відповідальність, не властиву дітям. Це дуже ресурсозатратне для дитини. Ми знаємо, що ролі в сім»ї мають бути чітко окреслені. 

• Якщо близькі зараз на Фронті, чи контакт з ними перерваний – діти можуть свій страх, тривогу, відчуття одинокості перенаправляти агресією на того дорослого, що зараз поруч. Саме він може частіше відчувати навантаження слів та почуттів: «це ти у всьому винен-винна»

• Уникання. Чого саме намагається уникати дитина? Спілкування, конкретної дії, конкретної дороги. За цим важливо спостерігати, виявляти, з чим пов’язана тривога, і, можливо, звернутись до психолога.

• Страх ненормальності (винятковості почуттів та проживання) – нам важливо повторювати - ти нормальний, всі твої емоції нормальні у ненормальній ситуації, в якій ми зараз живемо

• Почуття провини – часто підлітки переповнені відчуттям провини. І нам важливо бути обережними зі звинуваченнями і в навантаженнях своїми очікуваннями. (Зараз до почуття провини у багатьох приєднується і провина того, хто вижив).

• У підліткової кризи є дві форми проявлення – криза залежності та криза незалежності. Криза залежності проявляється в тому, що дитина повертається до більш «дитячої» поведінки, стає більш зручною, залежною від дорослих. Це має більше насторожувати, ніж прояви незручної «кризи незалежності» із її можливим негативизмом, обезцінюванням, впертістю, бунтом. 

• Підлітки рідко можуть відкрито просити про ніжність, про тілесний контакт із нами - Нам важливо корегувати дистанцію в контакті, питати, як саме ми можемо обійняти, підтримати, бути поруч. А після близькості бути готовими, що вони можуть обезцінити контакт, знов відійдуть на «безпечну для майже дорослих відстань» . 

побачила, що не написала про втому, соматичні прояви - пізніше додам

☀️ Нам важливо:

• Піклуватись про себе, щоб були сили на розуміння та підтримку дітей

• Коли небезпечно зовні – ми маємо стати надійним «безпечним середовищем». Важливо, щоб діти від нас чули і знали: ти завжди можеш на мене розраховувати.

• Всі прояви підліткового віку направлені не на нас, батьків, – а на дорослішання. Хоча ми вразливі і чутливі до проявів емоцій дітей, нам важливо утриматись від самозвинувачень та самознецінення. 

• Говорити конкретні речі, саме те, що зараз бачимо, уникаючи слів – ніколи, завжди («Я зараз бачу не вимиту тарілку» замість – «ти завжди не миєш посуд»). 

• Уникати фраз: “у тебе все буде в майбутньому, все життя попереду…” (це відчувається, як знецінення того, що відбувається саме зараз. Бо їхнє життя йде саме зараз); “я розумію, як тобі, я теж був таким” (всі переживання унікальні).

Замість цього, допомагаємо дитині назвати та усвідомити емоцію:

• «Не ти поганий – тобі погано. Чим я можу тобі допомогти»

• Нам важливо втішати їх, але без читання моралей 

• Ті діти, що знаходяться в стані ступору (після травматичних переживань) – не привертають до себе уваги. Але часто саме їм потрібна допомога, коректне спонукання до активності, “оживлення”.

• Розповідати про статеве дозрівання, пропонувати книги, фільми. Діти дорослішають набагато швидше, ніж нам здається. (у дівчат вже в 9 років може розпочатись менструація, важливо їх до цього готувати).

• Відмічати те, що дітям вдається, те, що виходить добре, те, що вони роблять самі. («я побачила, як тобі не хотілось це робити, але ти зробив. Дякую, що прибрав, дякую за допомогу. Мені з тобою цікаво, я можу на тебе покластися, я в тобі впевнений/а……»

• Повага – завжди важлива, а зараз – критично важлива.

• Критика не сприяє близькості, а навпаки - віддаляє. Важливо тримати в фокусі: яка саме потреба за його поведінкою. 

• Шукаємо, що ми можемо робити разом (готувати, прибирати, дивитись фільми, грати в настільні ігри…)

• Якщо ви струрбовані поведінкою, станом дитини та/або вашими стосунками, звертатися по допомогу спеціалістів.

• Бути батьками підлітків завжди виклик. А бути батьками підлітків під час війни – задача з кількома зірочками.

• І ще раз – піклуватись про себе.


Телефонні гарячі лінії психологічної підтримки.

https://psyserviceschool41ks.blogspot.com/p/blog-page_7.html

https://psyserviceschool41ks.blogspot.com/p/blog-page.html

Обіймаю, Родино! ❤️ як хочу Перемоги

середу, 20 грудня 2023 р.

 ЯК ЗАСПОКОЇТИ СЕБЕ В ЧАС ВІЙНИ*

👩🏻‍🎨 Малювання.
💠Якщо у вас є доступ до різноманітних антистресових розмальовок, можете скористатися ними. Якщо таких нема, допоможе навіть малювання нерозбірливих каракуль на листі паперу.
💠Дітям можете запропонувати малювати їхній настрій, стан, страхи. Під час такого малювання та словесного опису малюнка дитина розвантажується та відновлюється. Тому заохочуйте це заняття.
📌Метод зображення своїх страхів та емоцій із проговоренням підходить не лише дітям, а й дорослим.
🎼 Слухати улюблену музику де можливо. Співайте.
💠А якщо ви зможете долучити й інших людей до цього заняття, то отримаєте не тільки заспокоєння, а й відчуття згуртованості та єдності.
📲 Робіть перерву у споживанні інформації.
💠Зосередьте увагу на декількох джерелах, які надають лише офіційну, перевірену інформацію. Намагайтеся не переглядати новини перед сном.
📚Читайте художню літературу, поезію.
💠У західних країнах було проведено багато досліджень, які довели, що поезія має надзвичайно позитивний вплив на нашу психіку.
🌬Метод «Дихання життя».
💠Коли у вас є нагальна потреба в тому, щоб заспокоїтись або послабити напад панічної атаки, зробіть повний вдих — затримайте дихання на три рахунки — повний видих — затримка дихання на три рахунки — повторення вправи.
_Юлія Ворман, практичний психолог._


пʼятницю, 15 грудня 2023 р.

 Корисні ресурси 

                         Цифровий учитель

Генератор ребусів

Пазли

Генератор казок

wordwall

learningapps

https://new.express.adobe.com/#


20 веселкових ідей для уроків

Для скарбнички своїх улюблених і перевірених на практиці ідей започаткувала рубрику «Веселкові ідеї для уроків», де вже встигла опублікувати перші 20 вправ.

Тут зібрані посилання для більш зручного користування.

Надихайтеся і вчіть дітей із задоволенням!

Надихайтеся і вчіть дітей із задоволенням!

1. Тактильна вправа «Золота краплинка»

2. Веселкові аксесуари

3. Торбинка радості

4. Рефлекся «Емоційний дзвінок»

5. Хвилинка здоров’я «Веселковий тонік»

6. Рефлексія «Кольорові смужки»

7. 5 ідей для тактильних привітань

8. Кольорові привітання

9. Прийоми духовної рефлексії

10. Арома-імідж уроку

11. Рефлексія «Чотири стихії»

12. Хвилинка здоров’я «Фруктовий салат»

13. Словник Священних Слів

14. Дихальна гімнастика

15. Чарівні побажання

16. Рефлексія «Перо синього птаха»

17. Тактильна вправа «Попелюшка»

18. Рефлексія «Палітра емоцій»

19. Гра «Твістер»

20. Практика «Супер-уява»

Надихаймося разом!

 Аутотренінгові релаксаційні вправи

Вправа «Підвищення впевненості у собі»

Мета: за допомогою рефлексії усвідомлювати свої сильні сторони, знаходити позитивне у собі.

Хід вправи

  1. Складіть список своїх досягнень, хай навіть найнезначніших, і, за необхідності перечитуйте його.
  2. Складіть список усього у вашому житті, за що ви вдячні. Пам’ятайте, що все це — нагорода, а не отримане вами помилково.
  3. Говоріть про себе з повагою. Цінуйте себе не менше, ніж вас цінують інші.
  4. Визначайте або ставте перед собою ма­ленькі, конкретні цілі, яких ви напевне можете досягти.
  5. Навіть якщо ви не відчуваєте особливої впевненості у собі, все одно поводьтеся так, ніби ви не сумніваєтеся у власних силах.
  6. Уявіть авторитетну для вас людину на сво­єму місці і спробуйте змоделювати: як би вона поводилася у цій ситуації?
  7. Ніколи не порівнюйте себе з іншими людьми. Покращення може бути помітним лише в порівнянні із самим собою.
  8. Не переймайтеся з приводу критики на свою адресу — не критикують лише тих, хто нічого не робить.

Вправа із дзеркалом

Розкажіть самі собі про те, що вас хвилює. Сядьте зручніше перед дзеркалом і поговоріть самі з собою. Розкажіть, про все, що з вами сталося, та спробуйте це проаналізувати. Розмовляйте з собою доти, доки все, що вас хвилює, не буде промовлено вголос і ви не відчуєте полегшення.

Вправа «Лист до себе»

Ефективно допомагає перенесення усіх своїх хвилювань на папір. Напишіть собі листа. Довірте паперу все, що відчуваєте і думаєте. Перевага цього способу в тому, що письмова мова більш лаконічна та логічна. Тому в процесі опису проблеми у листі, її розуміння настає швидше, ніж за розмови. Лист одразу можна знищити або сховати і перечитати, коли вас знову почнуть хвилювати подібні події. Ви згадаєте свій стан і зрозумієте, що зможете з ним упоратися, як і минулого разу.

Вправа «Як було б, якби…»

Якщо ви почуваєтеся пригніченим, уявіть, як би ви себе почували, як би виглядало все навколо, якщо б ви були життєрадісні.

Якщо ви почуваєтеся знесиленим, уявіть, яким би ви були, якби були сповнені сил.

Якщо ви почуваєтеся втомленим, знайдіть у собі ту частину, що ніколи не втомлюється. Уявіть себе активним і енергійним.

Вправа «Поплавок у океані»

Використовуйте, коли відчуваєте напруження або коли вам необхідно контролювати себе, а ви боїтеся що не впораєтеся із ситуацією.

Уявіть, що ви маленький поплавок у великому океані. У вас немає компаса, карти, керма, весел Ви рухаєтеся туди, куди вас несуть вітер і океанські хвилі. Велика хвиля може на певний час накрити вас, але ви знову виринаєте на поверхню. Спробуйте відчути ці поштовхи й виринання. Відчуйте рух хвилі, тепло сонця, краплі дощу, морську воду що підтримує вас. Прислухайтеся, які ще відчуття виникають, коли ви уявляєте себе маленьким поплавком у великому океані. Якщо ви відчуваєте страх, то переконайте себе в тому, що ви сильніші за хвилі й вітер, ви не можете потонути, ви знову і знову випливаєте з таємничих глибин, куди вас намагається загнати стихія.

Вправа «Занедбаний сад»

Корисно застосовувати, коли ви перевантажені справами й не знаєте, за що хапатися у першу чергу, вас пригнічує думка про те, що ви нічого не встигаєте зробити, все йде абияк, валиться із рук.

Уявіть, що ви прогулюєтеся територією великого замку. Ви бачите велику кам’яну стіну, оповиту плющем, у якій знаходяться дерев’яні двері Відчиніть їх і увійдіть. Ви опиняєтеся у старому занедбаному саду. Колись це був чудовий сад, але вже давно за ним ніхто не доглядає. Рослини так розрослися, усе настільки заросло травою, що не видно землі, важко розрізнити стежки. Уявіть, що ви, почавши з будь-якої частини саду, висапуєте бур’яни, підрізаєте гілки, косите траву, пересаджуєте дерева, обкопуєте, поливаєте їх. Тобто робите все, щоб повернути саду колишній вигляд… Через певний час зупиніться і порівняйте ту частину саду, де ви вже попрацювали з тією, якої ще не торкалися.

Вправа «Небо»

Уявіть, що зараз літній ясний день. Ви лежите на траві. Відчуваєте м’якість і свіжість цієї трави, її запах. Лежачи на спині, ви споглядаєте небо: чисте, блакитне.

У полі зору з’явився метелик. Коли він пролітав над вами, відзначайте, яким він здається невагомим, як гарно забарвлені його крила. Ви спостерігаєте як він віддаляється, зникаючи з очей.

Тепер ви побачили орла, який летить високо в небі. Ви стежите за його польотом і поступово все глибше проникаєте в блакитну далечінь неба.

Потім ви спрямовуєте погляд ще вище. Тепер ви бачите, що високо в небі пропливає біла хмарина. Спостерігайте за тим, як вона повільно розчиняється.

Нарешті перед вами — лише безмежне небо.

Відчуйте себе небом — нематеріальним, безтілесним, всеосяжним. Відчуйте, що у вас немає меж, що ви присутні всюди. Ви можете досягти всього, проникнути крізь усе, ніщо не в змозі вас зупинити. Усвідомте в собі відчуття легкості духу, відсутності будь-якого тиску.

Вправа «Дзвін»

Уявіть, що ви лежите на траві у лузі, оточеному горами. Відчуйте м’якість трави, вдихніть аромат квітів, що навкруг. Подивіться вгору, у небо.

Неподалік височіє невелика сільська церква. Ви чуєте, як залунав її дзвін. Його звук чистий і приємний. Це звук, що будить у вас несподівану, невідому радість.

Ви знову чуєте дзвін. Цього разу звук сильніший. Відчуйте внутрішній відгук на цей звук, усвідомте, що він будить ваші приховані можливості, струни серця, викликає емоційну відповідь.

Тепер прислухайтеся до поступового завмирання звуку й зловіть момент, коли він затихає і настає цілковита тиша.

І знову ви чуєте дзвін. Звук наближається до вас і ви відчуваєте, як він вібрує всередині вас, у кожній вашій клітинці, кожному вашому нерві.

У якийсь момент, можливо, на частку секунди, відчуйте себе цим звуком — чистим, вібруючим, безмежним.

Вправа «Маяк»

Уявіть маленький скелястий острів удалині від континенту. На вершині острова — високий, міцно поставлений маяк. Уявіть себе цим маяком. Він стоїть так міцно, що навіть сильні вітри, що постійно дмуть на острові, не можуть похитнути його. Удень і вночі, в ясну погоду і у негоду ви посилаєте потужний промінь світла, що служить орієнтиром для кораблів. У вас багато енергії, ви можете підтримувати сталість вашого світлового променя. Цей промінь ковзає по поверхні океану, попереджаючи мореплавців про мілини. Ви — символ безпеки для людей у морі й на березі. Відчуйте внутрішнє джерело світла в собі — світла, що ніколи не може згаснути.

Вправа «Визначення рівня щастя» (за М. Мольцем)

  1. Сядьте зручноРозслабтеся. Зробіть кілька глибоких вдихів і видихів. Викличте в спогадах той день, коли ви почувалися абсолютно щасливим. Спробуйте пережити цей стан щастя. В чому він виражається особисто у вас? У відсутності тривог, сумнівів? У відчутті удачі, подолання всіх перешкод? В усвідомленні власної унікальності, неповторності, упевненості в собі? У впевненості в любові й дружбі оточуючих?
  2. Спробуйте визначити свій рівень щастя на сьогодні. Що вам заважає насолодитися станом щасливої людини на 100 %. Ви тривожитеся за майбутнє? Вас тривожить щось у минулому? Ви порівнюєте себе з кимсь? Ви відчуваєте, що вас хтось несправедливо скривдив? Ви хочете помститися комусь? Ви відчуваєте, що «все марно, все безнадійно»? Або ще щось?
  3. Складіть перелік усього того, за що ви можете бути вдячні долі в цей момент. Простежте, щоб до вашого переліку було включено все, що варте подяки: сонячний день, ваше здоров’я, здоров’я членів родини, несподівана радість, цікавий епізод, житло, їжа, краса, любов, мир. Не піддавайтесь сумнівам, скепсису, іронії (на кшталт «Хіба це можна назвати їжею?»). Ви фіксуєте факт, що у вашому житті чимало досить позитивних моментів.
  4. Зафіксуйте у собі стан волі, внутрішньої незалежності, віддаленості від тривог, сумнівів у собі, страхів, сліпого підкорення, звички до товариства, загальної боротьби, упадання перед авторитетами й заздрості до інших людей. Усвідомте, що щастя — це те, що є, а не погоня за майбутніми досягненнями.

Вправа «Чудесна посмішка»

Дуже корисно починати день так: уранці перед дзеркалом виконати що-небудь приємне, що допоможе додати обличчю привітного виразу. Тільки з таким обличчям ви можете звертатися до людей, які вас оточують. Посмішка не повинна бути “на замовлення” — така посмішка не допомагає.

Вправа «Подолання нудьги і поганого на­строю»

Увімкніть швидку музику (яка вам подобається) й потанцюйте. Ви переконаєтесь, що такий танець (іноді до легкого поту) викличе у вас м’язову радість.

Практичний психолог Л.О. Павлюк                                                               https://book24.ua/blog/yak-chitati-shche-bilshe-poradi-vpravi-ta-layfkhaki-dlya-kni/

понеділок, 11 грудня 2023 р.

 Поради батькам девятикласника

 Будьте завжди чуйними до справ своїх дітей.

 Аналізуйте з дітьми причини їх успіхів і невдач.

 Підтримуйте дитину, коли їх складно.

 Прагніть не захищати підлітка від труднощів, а вчіть долати їх.

 Порівнюйте свою дитину лише з нею самою (!), обов’язково відзначаючи просування вперед.

 Постійно контролюйте дитину, але без гіперопіки, за принципом «Довіряй, але перевіряй!».

 Розповідайте дитині про свої проблеми, про те, що хвилювало вас у її віці.

 Будьте завжди особистим прикладом (навчайте справами, а не словами).

 Розмовляйте з дітьми як з рівними, поважайте їхню думку, уникайте моралізації, криків, повчальності і тим паче іронії.

 Слідкуйте за тим, які книги читає дитина, які фільми та передачі дивиться по телевізору, які Інтернет  сайти відвідує.

 Проявляйте інтерес до спілкування підлітка в соціальних мережах Інтернету (ВКонтакті, Однокласники, Фейсбук та інші).

 Радьте дитині стежити за своєю зовнішністю: одягом, зачіскою, особистою гігієною.

 У жодному випадку не забороняйте підлітку стосунків з протилежною статтю, не обходьте розмов на тему взаємин хлопців та дівчат, щоб уникнути недовіри між вами.

 Розкажіть дитині про свої стосунки з протилежною статтю у підлітковому віці, зробивши акцент на благородстві, культурі почуттів, повазі один до одного, відповідальності один за одного.

 Вчіть підлітка відповідати за свої вчинки.

 Познайомтеся з друзями дитини, попросіть їх інформувати вас про способи проведення часу, але не перетворюйтесь на шпигуна, що стежить за кожним кроком дитини. Пам’ятайте : недовіра ображає! 

понеділок, 4 грудня 2023 р.

Твоє майбутнє в юридичній сфері

ВСТУП 4
ЮРИДИЧНА СФЕРА В УКРАЇНІ5 


Динаміка ринку праці 8 Юридичні інновації 9
Особливості роботи в юридичній сфері 9
Переваги і недоліки роботи в юриспруденції 10
Важливі якості та навички юриста 12
ПРОФЕСІЙНІ НАПРЯМКИ І КАР’ЄРА 13
 Юрист у консалтингу 14
Корпоративний юрист 20
Адвокат 23
Слідчий 25
Прокурор 27
Суддя 29
Нотаріус 30
Приватна юридична практика 32
ПОЧАТОК КАР’ЄРИ 33
Перелік навчальних закладів 36
Можливості для молоді


 Спроба підліткознавства воєнного часу від Світлани Ройз.             Спроба Підліткознавства воєнного часу. Я давно обіцяла написати цей ма...