Як вчити з дитиною уроки без стресу та криків: поради експерта

Багато батьків скаржаться на те, що виконання уроків — це найскладніша частина виховання школяра. Адже дитина може влаштовувати істерики, а батьки починають кричати, що призводить до стресу в сім’ї. Проте це можна виправити — варто навчити дитину сприймати домашні завдання не як повинність, а як ритуал. Для цього досить виконати кілька нескладних правил.

«На тому ж місці в той самий час»

Необхідно дотримуватися принципу єдності часу і дії: бажано, щоб уроки дитина робила в той самий час і в тому самому місці.

«У такому випадку в дитини виробиться звичка, яка за багаторазового повторення і в тих самих умовах не викличе стресу. До того ж така сталість впорядкує розклад дня — знаючи, що в певний час на неї чекає домашнє завдання, дитина буде вчитися укладатися з іншими заняттями», — розповіла психологиня Марина Єлисєєва виданню ТСН.

Експерти наголошують, що найкращий час для уроків — з 15:00 до 17:00, у старших класах його можна подовжити до 18:00.

Час для «перемикання»

Не змушуйте дитину робити уроки, тільки-но вона прийде зі школи. Спочатку дайте їй можливість відпочити та відновити сили — пообідати, почитати, погратися або подивитися телевізор. Згодом дитина зможе набагато легше «перемкнутися» на уроки і зробить більше.

Окрім того, важливо робити перерви. Так, за кожні пів години треба влаштовувати «зміни», під час яких можна влаштувати легкий перекус, походити кімнатою чи зробити кілька фізичних вправ. Головне, не «перевідпочити», бо після цього дитину важко буде повернути до занять.

Допомога батьків

У початкових класах дітям ще важко організувати навчальний процес, тож роль дорослого — стежити за тим, щоб на кожне домашнє завдання припадала

однакова кількість часу.

Якщо дитина не встигає зробити уроки з якогось предмета, педагоги і психологи рекомендують перейти до наступного: краще недоробити завдання з одного предмета, ніж, закінчивши його, з’ясувати, що до інших просто не дійшли руки. З часом, коли дитина навчиться вибудовувати свої «стосунки» з домашнім завданням, батькам можна буде обмежитися перевіркою зошитів. У старших класах діти, зазвичай, з усім дають раду самі.

Чому так важливо не кричати, якщо в дитини не виходить?

Що робити, якщо дитина не може рівно написати літери або не може збагнути завдання? Більшість батьків, повторивши синові або доньці кілька разів умови завдання, починає кричати.

Але така агресивна поведінка викликана неспроможністю: вони просто не розуміють, як поводитися в такій ситуації. Вихід з неї один: потрібно зайнятися чимось іншим — піти готувати вечерю, приготувати одяг і взуття дитині на завтрашній день, подивитися разом мультфільм або погуляти. І тільки після цього, відпочивши і заспокоївшись, можна робити другий «підхід» до отримання знань. 

https://osvitoria.media/news/yak-vchyty-z-dytynoyu-uroky-bez-stresu-ta-krykiv-porady-eksperta/?fbclid=IwAR3aZk6AKoMY2K8b2fpSPXg73XOkmkirHoR1SVTPLwSeYnY_Ed3SfNPgCRM

 

    Поради батькам

«Як працювати з дитиною над виконанням домашнього завдання?

 Учень на початку шкільного навчання дуже потребує уваги батьків, незалежно від того, наскільки підготовленим до школи він був. Навчальна діяльність для дитини є кардинально новою, відмінною від того, чим дитина раніше займалася. Тому, поки не сформувались основні навички роботи, їй потрібно допомагати. Тим більше, що молодший школяр вчиться, щоб потішити батьків, викладача, учнів, щоб виглядати дорослішим і значущим. І тому цікавтесь, як дитині було у школі, що цікавого вона дізналася. Адже, якщо дитина відчує, що нею не цікавляться, то вона втрачає інтерес до навчання.

Але ця допомога має бути не по-материнськи сліпою, а психологічно доцільною.

У перші місяці, можливо, і слід посидіти біля дитини над виконанням домашніх завдань. А потім, з часом, це варто звести до мінімуму.

Починати нову справу дуже важко. Ми, дорослі, розуміючи це, не повинні включати дитину в коло власних переживань, розчарувань, спричинених її шкільними невдачами.

Основне завдання – сформувати у дитини основні навчальні вміння:

-   Прищепити звичку готуватися до уроків систематично

-   Встановити режим дня

-   Враховувати індивідуальні особливості

-   Сформувати віру у власні сили, не виробити заниженої самооцінки.

 

Чи потрібно змушувати дитину переписувати завдання, зроблене з помилками?

Дозоване вправляння є корисним. Слід підходити з позиції здорового глузду. Якщо дитина безвідповідальна, то її можна і примусити. Варто дати зрозуміти, що все під контролем. Найкращою реакцією буде висловлювання сподівання, що наступного разу дитина буде уважнішою.

Переписування – нудна і повторна робота, яка може відбити бажання вчитися. Коли ви помічаєте, що дитина перевтомилася, потрібно зменшити навантаження, відволіктися. Дієвими є заохочення, похвала.

 

 Чи потрібно карати дитину за невдачі у навчанні?

Наприклад, «Не зробиш усе як слід – не підеш гуляти».

Не бийте лежачого. Не створюйте ситуацій, коли дитина змушена працювати заради того, щоб уникнути покарання. Ніяке покарання не змусить дитину виконати те, чого вона не розуміє. Поясніть! Слід бачити перспективу.

 

Чи потрібно дитину або її роботу порівнювати з іншими дітьми або з роботою інших дітей?

Однозначно ні! Порівнювати варто з учорашнім днем. І не забувайте, що наше завдання – навчити дитину радіти, формувати впевненість у собі, у своїх силах, домагатися гарних результатів у будь-якій справі.

Хваліть виконавця, критикуйте виконання. Формуйте у дитини почуття власної неповторності.

Оцінка завжди має бути позитивною. За нову виконану роботу дитину варто хвалити. У найгіршій роботі завжди можна знайти щось варте похвали. При цьому не слід обманювати ні себе, ні дитину, важливо лише не залишати без уваги її досягнень, навіть найменших її власних рекордів.

Батькам молодших школярів