Поради батькам

«Як працювати з дитиною над виконанням домашнього завдання?

 Учень на початку шкільного навчання дуже потребує уваги батьків, незалежно від того, наскільки підготовленим до школи він був. Навчальна діяльність для дитини є кардинально новою, відмінною від того, чим дитина раніше займалася. Тому, поки не сформувались основні навички роботи, їй потрібно допомагати. Тим більше, що молодший школяр вчиться, щоб потішити батьків, викладача, учнів, щоб виглядати дорослішим і значущим. І тому цікавтесь, як дитині було у школі, що цікавого вона дізналася. Адже, якщо дитина відчує, що нею не цікавляться, то вона втрачає інтерес до навчання.

Але ця допомога має бути не по-материнськи сліпою, а психологічно доцільною.

У перші місяці, можливо, і слід посидіти біля дитини над виконанням домашніх завдань. А потім, з часом, це варто звести до мінімуму.

Починати нову справу дуже важко. Ми, дорослі, розуміючи це, не повинні включати дитину в коло власних переживань, розчарувань, спричинених її шкільними невдачами.

Основне завдання – сформувати у дитини основні навчальні вміння:

-   Прищепити звичку готуватися до уроків систематично

-   Встановити режим дня

-   Враховувати індивідуальні особливості

-   Сформувати віру у власні сили, не виробити заниженої самооцінки.

 

Чи потрібно змушувати дитину переписувати завдання, зроблене з помилками?

Дозоване вправляння є корисним. Слід підходити з позиції здорового глузду. Якщо дитина безвідповідальна, то її можна і примусити. Варто дати зрозуміти, що все під контролем. Найкращою реакцією буде висловлювання сподівання, що наступного разу дитина буде уважнішою.

Переписування – нудна і повторна робота, яка може відбити бажання вчитися. Коли ви помічаєте, що дитина перевтомилася, потрібно зменшити навантаження, відволіктися. Дієвими є заохочення, похвала.

 

 Чи потрібно карати дитину за невдачі у навчанні?

Наприклад, «Не зробиш усе як слід – не підеш гуляти».

Не бийте лежачого. Не створюйте ситуацій, коли дитина змушена працювати заради того, щоб уникнути покарання. Ніяке покарання не змусить дитину виконати те, чого вона не розуміє. Поясніть! Слід бачити перспективу.

 

Чи потрібно дитину або її роботу порівнювати з іншими дітьми або з роботою інших дітей?

Однозначно ні! Порівнювати варто з учорашнім днем. І не забувайте, що наше завдання – навчити дитину радіти, формувати впевненість у собі, у своїх силах, домагатися гарних результатів у будь-якій справі.

Хваліть виконавця, критикуйте виконання. Формуйте у дитини почуття власної неповторності.

Оцінка завжди має бути позитивною. За нову виконану роботу дитину варто хвалити. У найгіршій роботі завжди можна знайти щось варте похвали. При цьому не слід обманювати ні себе, ні дитину, важливо лише не залишати без уваги її досягнень, навіть найменших її власних рекордів.