Готовність учнів 4-го класу

до переходу із початкової до основної школи

      

            Під час навчання в школі дитина долає ті чи інші кризові перехідні етапи, кожний з яких має свою специфіку, свої проблеми, що вимагають особливої уваги шкільного психолога. Одним з таких етапів є перехід із молодшої школи до середньої. Складність цього періоду обумовлена передусім сукупністю тих змін, що відбуваються у внутрішньому світі дітей даного віку

 Що ж це за зміни:

1. Дорослішають і розвиваються розумово, психічно й фізично самі діти. Основний зміст розумового розвитку школярів у цей період полягає в перебудові всієї пізнавальної сфери у зв'язку з розвитком теоретичного мислення. У свою чергу, теоретичне мислення, тобто мислення в поняттях, сприяє виникненню таких новоутворень молодшого шкільного віку:

·     довільність;

·     внутрішній план дій (планування);

·     рефлексія.

         Недостатній рівень розвитку цих новоутворень найчастіше викликає труднощі в навчанні у п'ятикласників. У психічному розвитку учнів на початку підліткового віку також відбуваються зміни: навчальна діяльність втрачає своє головне значення, але продовжує займати значне місце в діяльності школярів, впливати на зміст та ступінь розвиненості особистісних структур.

      2. Видозмінюються цілі, зміст і характер навчальної діяльності, що обумовлено введенням нових предметів. Розширюється кількість предметів, які вивчаються. Основним завданням на цьому етапі стає вже не процес формування головних умінь (говорити, читати, лічити, писати), а організація спільного та самостійного отримання знань, занурення у зв'язки та відношення між тими чи іншими явищами дійсності.

       3. На місце першої вчительки приходять нові вчителі, новий класний керівник - незнайомі до цього люди, що навіть на підсвідомому рівні не може не викликати внутрішньої напруги, занепокоєння учня.

       4. Змінюється колектив учнів. Однак рівень сформованості цього колективу ще низький, тому вся робота з налагодження товариських, дружніх стосунків ще попереду.

      5. Зростає кількість міжособистісних контактів (у спілкуванні, спільній діяльності тощо) учнів класу та вчителів-предметників, що не тільки урізноманітнює, але й ускладнює процес адаптації п'ятикласників.

 

 

 Готуємо дітей до 5 го класу

 Високий  рівень  психологічної  готовності  четвертокласників до  навчання  в основній  школі –  запорука  успішної  адаптації  та гармонійного розвитку особистості дитини у 5 класі

       Основними  складовими  поняттями «готовність  до навчання в основній школі» є:

-  сформованість  основних  компонентів  навчальної  діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;

- новоутворення  молодшого  шкільного  віку  –  особистісна рефлексія та інтелектуальний розвиток;

- якісно  інший,  більш  «дорослий»  тип  відносин  із  вчителями й однокласниками.

У  дітей  молодшого  шкільного  віку  продовжує  формуватися прагнення  на  все  мати  свою  точку  зору.  У них  також  з’являються  думки  про  власну  соціальну  значущість  –  самооцінка. Вона  складається  завдяки  розвитку  самосвідомості  і зворотного зв’язку  з іншими  людьми,  з тими,  чиєю  думкою  вони  дорожать. Молодший шкільний вік – завершення розвитку самосвідомості. Третій період розумового розвитку за Ж. Піаже 7-11 років – період  конкретних  розумових  операцій.  На  зміну  децентрації приходить  здатність  зосереджуватися  на  декількох  ознаках відразу, співвідносити їх, враховувати одночасно декілька вимірювань  стану  об’єкту  або  події.  У дитини  розвивається  також здібність  у думках  відстежувати  зміни  об’єкту.  Виникає  рефлексивне мислення.

 

 Для підготовки дитини до 5 класу необхідно:

1.   Розвивати соціальні навички: (Самостійність, відповідальність, ініціативність, дисциплінованість,  товариськість).

    Для цього дитина повинна:

-         мати постійні домашні обов’язки, які ніхто та ніколи замість дитини не виконує (прибирати у своїй кімнаті, слідкувати за чистотою свого одягу, утримувати у порядку свої особисті речі, поливати квіти, виконувати якісь доручення по відношенню до молодших братів та сестер, дотримуватись обіцянок чи правил, орієнтуватися на звернення дорослого);

-         мати можливість самостійно приймати будь які рішення (як провести вільний час, з ким з друзів зустрічатися, в якому порядку виконувати свої обов’язки), басити та аналізувати наслідки свої вчинків;

-         проявляти власну ініціативу у типових життєвих ситуаціях для вирішення виникаючих труднощів (запитати дорогу, про щось домовитись, з’ясувати розклад, знайти нову інформацію).

2.          Задовольняти основні вікові потреби: почуття дорослості, схильність до фантазування, прагнення до експериментування). Для цього:

-         відносини з дитиною мають будуватися на основі рівноправних стосунків, дитина має відчувати, що з нею рахуються, що є питання, в яких дитина компетентна. Думка дитини авторитетна, ніким не пере провіряється, дії дитини не дублюються дорослим.

-         дитина має можливість проявити свою фантазію, наприклад у виборі подарунка, оформлені власної кімнати та ін.;

-         дитина має можливість краще пізнавати себе свої можливості, застосовувати на практиці свої здібності (вчитися плавати, кататися на велосипеді, знайомитись та встановлювати стосунки з однолітками).

3.          Сприяти формуванню недостатньо розвинених навичок, необхідних для успішного навчання. Для цього:

-         обов’язково читати книги та обговорювати з батьками прочитане (аналізувати, робити висновки, відстоювати свою точку зору, бачити причини вчинків різних персонажів) те саме стосується переглянутих фільмів чи спектаклів;

-         займатися справами, які розвивають моторику (діти, які не вміють швидко писати, не встигають засвоювати матеріал);

-         дотримуватись режиму дня планування (у цьому віці дуже допомагає чіткий розпорядок дня. Співпрацюючи з батьками учнів, допоможіть школяреві раціонально спланувати свій час, врахувати необхідність і навчання, і відпочинку)

-         займатися творчістю, малюванням, слухати музику, обговорювати з близькими свої враження від краси природи, переглянутих фільмів, життєвих подій;

-         приймати участь в загальній роботі  (з батьками, ріднею, ровесниками, проявляти гнучкість, йти на поступки заради спільного блага, уміти враховувати інші очки зору, та інтереси інших людей);

-         вміти спілкуватися ( уміти не боятися у складних ситуаціях звертатись до дорослого, навички і варіанти поведінки в ситуаціях коли дитина програла, має домовитись).

Розвивати мотивацію до навчання:

1.      Розвивати природну допитливість дитини, зробити процес навчання цікавим для дитини.  Діти відрізняються цікавістю. Тому вони виявляють особливу увагу до нових і невідомих обставин.

2.      Інтерес до способу виконання.

4.   Створення ситуації успіху для дитини, формування у неї віри у власні сили.

5.  Навчити учнів поділяти складні завдання на етапи і виконувати ці етапи послідовно. Це знизить у дитини напруження перед великими і складними завданнями, додасть їй впевненості та навчить планувати свою діяльність

6.  Актуалізація творчої позиції.

7. Потреба у самопізнанні та самовихованні.

8. Потреба у соціальному визнанні.

9. Усвідомлення значимості навчання для себе та інших.

 

 

 Рекомендації батькам для успішного переходу 

четверокласників   до середньої школи

 

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю дитини, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

що В

 Методичні рекомендації вчителям з профілактики

дезадаптації учнів при переході до середньої школи:

1.     Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.

2.     Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.

3.     Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки  особистості дитини.

4.     Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.

5.     Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.

6.     Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.

7.     Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.

8.     Створення ситуацій успіху.

9.      Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.

10.    Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором'язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.

11.   Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2 – 3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т. д., щоб вони відчули підтримку.