Готуємо дітей до 5 го класу

 Високий  рівень  психологічної  готовності  четвертокласників до  навчання  в основній  школі –  запорука  успішної  адаптації  та гармонійного розвитку особистості дитини у 5 класі

       Основними  складовими  поняттями «готовність  до навчання в основній школі» є:

-  сформованість  основних  компонентів  навчальної  діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;

- новоутворення  молодшого  шкільного  віку  –  особистісна рефлексія та інтелектуальний розвиток;

- якісно  інший,  більш  «дорослий»  тип  відносин  із  вчителями й однокласниками.

У  дітей  молодшого  шкільного  віку  продовжує  формуватися прагнення  на  все  мати  свою  точку  зору.  У них  також  з’являються  думки  про  власну  соціальну  значущість  –  самооцінка. Вона  складається  завдяки  розвитку  самосвідомості  і зворотного зв’язку  з іншими  людьми,  з тими,  чиєю  думкою  вони  дорожать. Молодший шкільний вік – завершення розвитку самосвідомості. Третій період розумового розвитку за Ж. Піаже 7-11 років – період  конкретних  розумових  операцій.  На  зміну  децентрації приходить  здатність  зосереджуватися  на  декількох  ознаках відразу, співвідносити їх, враховувати одночасно декілька вимірювань  стану  об’єкту  або  події.  У дитини  розвивається  також здібність  у думках  відстежувати  зміни  об’єкту.  Виникає  рефлексивне мислення.

 

 Для підготовки дитини до 5 класу необхідно:

1.   Розвивати соціальні навички: (Самостійність, відповідальність, ініціативність, дисциплінованість,  товариськість).

    Для цього дитина повинна:

-         мати постійні домашні обов’язки, які ніхто та ніколи замість дитини не виконує (прибирати у своїй кімнаті, слідкувати за чистотою свого одягу, утримувати у порядку свої особисті речі, поливати квіти, виконувати якісь доручення по відношенню до молодших братів та сестер, дотримуватись обіцянок чи правил, орієнтуватися на звернення дорослого);

-         мати можливість самостійно приймати будь які рішення (як провести вільний час, з ким з друзів зустрічатися, в якому порядку виконувати свої обов’язки), басити та аналізувати наслідки свої вчинків;

-         проявляти власну ініціативу у типових життєвих ситуаціях для вирішення виникаючих труднощів (запитати дорогу, про щось домовитись, з’ясувати розклад, знайти нову інформацію).

2.          Задовольняти основні вікові потреби: почуття дорослості, схильність до фантазування, прагнення до експериментування). Для цього:

-         відносини з дитиною мають будуватися на основі рівноправних стосунків, дитина має відчувати, що з нею рахуються, що є питання, в яких дитина компетентна. Думка дитини авторитетна, ніким не пере провіряється, дії дитини не дублюються дорослим.

-         дитина має можливість проявити свою фантазію, наприклад у виборі подарунка, оформлені власної кімнати та ін.;

-         дитина має можливість краще пізнавати себе свої можливості, застосовувати на практиці свої здібності (вчитися плавати, кататися на велосипеді, знайомитись та встановлювати стосунки з однолітками).

3.          Сприяти формуванню недостатньо розвинених навичок, необхідних для успішного навчання. Для цього:

-         обов’язково читати книги та обговорювати з батьками прочитане (аналізувати, робити висновки, відстоювати свою точку зору, бачити причини вчинків різних персонажів) те саме стосується переглянутих фільмів чи спектаклів;

-         займатися справами, які розвивають моторику (діти, які не вміють швидко писати, не встигають засвоювати матеріал);

-         дотримуватись режиму дня планування (у цьому віці дуже допомагає чіткий розпорядок дня. Співпрацюючи з батьками учнів, допоможіть школяреві раціонально спланувати свій час, врахувати необхідність і навчання, і відпочинку)

-         займатися творчістю, малюванням, слухати музику, обговорювати з близькими свої враження від краси природи, переглянутих фільмів, життєвих подій;

-         приймати участь в загальній роботі  (з батьками, ріднею, ровесниками, проявляти гнучкість, йти на поступки заради спільного блага, уміти враховувати інші очки зору, та інтереси інших людей);

-         вміти спілкуватися ( уміти не боятися у складних ситуаціях звертатись до дорослого, навички і варіанти поведінки в ситуаціях коли дитина програла, має домовитись).

Розвивати мотивацію до навчання:

1.      Розвивати природну допитливість дитини, зробити процес навчання цікавим для дитини.  Діти відрізняються цікавістю. Тому вони виявляють особливу увагу до нових і невідомих обставин.

2.      Інтерес до способу виконання.

4.   Створення ситуації успіху для дитини, формування у неї віри у власні сили.

5.  Навчити учнів поділяти складні завдання на етапи і виконувати ці етапи послідовно. Це знизить у дитини напруження перед великими і складними завданнями, додасть їй впевненості та навчить планувати свою діяльність

6.  Актуалізація творчої позиції.

7. Потреба у самопізнанні та самовихованні.

8. Потреба у соціальному визнанні.

9. Усвідомлення значимості навчання для себе та інших.