Спроба підліткознавства воєнного часу від Світлани Ройз.

            Спроба Підліткознавства воєнного часу. Я давно обіцяла написати цей матеріал. Зібрала найважливіше і те, що може бути неочевидним. Не хотіла втрачати цілісність, розбивати на окремі дописи, тому тексту буде багато. В цьому матеріалі я пишу одночасно і про підлітків, і про те, що ми спостерігаємо й у передпідлітків (9-12р). Важливо пам’ятати, що я збирала загальну інформацію і ознаки, точно будуть виключення. І, звичайно, багато залежить від того, що відбувається в родині, в якому стані ми – дорослі, де знаходиться дитина, яке саме у неї стресове навантаження. (Я намагатимусь не повторювати підручники з вікової психології). 

Я ознайомилась з результатами дослідження стану підлітків в Україні, які проводив Клуб Добродіїв Mariia Artemenko . Деяка інформація та слайди використані в цьому матеріалі.

☀️ Що ми можемо помічати вже у передпідлітків (9-12 років) та підлітків в будь-який час:

• «Мовний максималізм», полярності, що проявляються в мовленні: я це обожнюю – я це ненавиджу, ніколи, завжди

• Сором’язливість (дитина 8-9 років може соромитися приймати душ, переодягатись перед батьками)

• Намагання відсторонитись від всього, що нагадує дитинство: може дратуватись, коли чує зменшувальні (ніжні) форми слів. Просить називати її іншим ім’ям (більш «дорослим»)

• Знецінювання того, що було значущим та улюбленим ще кілька місяців тому («це відстій, я це ненавиджу»)

• Чутливість до жартів, надпильність до того, що може здаватись знецінюванням – (підлітки сприймають інформацію, фокусуючись не на тому: ЩО кажуть (на змісті), а на тому ЯК кажуть (на формі). Чутливі до інтонації, міміки)

• Перебірливість в одязі, з’являються «претензії» до тіла (можуть казати про те, що їм взагалі не подобається їх тіло, що завеликий-замалий ніс, вуха, груди….) – в цьому віці заборонені жарти про тілесність, особливо важливі всі можливі прояви поваги до тіла, тілесності та кордонів.

• Вибір переважно чорного кольору в одязі (одна з багатьох причин цього – опосередкована можливість сказати «ні»)

• Манірність в проявах – жестах, міміці, артикулюванні

• Загострена потреба в контролі, в узгоджені планів та намірів (ми можемо часто чути: «Я вам не маріонетка, щоб мене переставляти з місця на місце»)

• Більш екстремальні (не ризиковані, а саме екстремумні) емоції в проявах – сльози, сміх, гнів. – (я довго думала про любов підлітків до стилю аніме – можливо, ще й тому, що часто там емоції героїв зображені гіперболізовано)

• Загострена потреба в особистій території – ми можемо чути: я хочу залишись на самоті, я хочу жити сам. (Діти в цьому віці часто просять купити навушники. Використання навушників може бути і для того, щоб окреслити свою територію, і щоб бути в більшому контакті з собою, намагання зосередитись, заглушити свої ж думки, знизити рівень сенсорного навантаження).

• Поява на заставках телефона чи в планшеті улюблених героїв фільмів, серіалів, співаків (це «перехідні об’єкти» в дорослішанні).

• Діти (8,5-9 років) можуть намагатися виглядати «як дорослі», імітувати «дорослу поведінку», копіювати авторитетних героїв та блогерів (критичність до яких знижується).

• Можуть відмовлятись від їжі, що готує мама. (підлітковий вік – час, коли дитина «переходить на свою «систему живлення». Це метафорична повна відмова від материнського  «грудного вигодовування», контроль над їжею, що я сам можу обрати – символізує й «контроль над життям»)

• Коли поруч із дитиною проявляється в фільмах чи розмовах тема сексу – вона може викликати перебільшені реакції (як занадто активна увага, так і реакція знецінення.

• «Життя в комп’ютері та телефоні» дає відчуття передбачуваності та контрольованості. (Недостатньо заборонити гаджети – важливо надати щось на заміну). 

• Підлітковий вік - перехід - «міст» між дитинством та дорослим життям. Загальна його риса - невизначеність. В тому числі може проявлятись і в невизначеності, пов’язаною із гендером. (запитів про те, що хлопці «відчувають» себе дівчатами, а дівчата просять, щоб їх називали відповідно чоловічої статі, багато) – під час пошуку себе і загальної невпевненості у дитини, ми маємо бути тими, хто впевнено може сказати – я підтримаю тебе в будь якому виборі. Якщо тобі важливо розібратись в собі – я допоможу. За потреби - знайду спеціаліста.

• Складності із засинанням (це загальна проблема підліткового віку, але зараз ще й ускладнена високим рівнем тривоги)

☀️ За результатами дослідження:

73 % підлітків хвилює війна, вона вплетена в життєвість (нам потрібно говорити з дітьми про війну. Важливо дізнатися, які висновки вони самі роблять, що знають, що для них важливо прояснити)

59% хотіли б отримувати більше підтримки від близьких. Це не подарунки: 21% - підказки, як діяти 19% – тактильність (обійми, тримання за руку), 19% підбадьорення, 15% спільна справа, 15% пропозиція плану дій, 11% - підтримка в хобі

83% підлітків хочуть дізнатись, як вони можуть підтримувати себе в складні часи

Дослідження повністю тут: https://dobrodiy.club/.../doslidzhennya-pidlitky-ta...

Для наших майже дорослих дітей наша близькість критично важлива. Але важливо обирати форму, в якій вони зможуть прийняти нашу підтримку.

☀️ Саме зараз:

• Дитина, що зазнала травматизації чи живе в стані хронічного стресу, може стати більш мовчазною чи дуже балакучою (травматичний досвід впливає на частини мозку, що відповідають за мовлення). Коли діти з нами розмовляють – слухаємо, намагаємось не оцінювати і не давати порад, поки самі не просять. Коли мовчать – можливо, пропонуємо невербальні засоби для вираження (арт-терапія дає багато інструментів для цього). (у розвитку мовлення підлітків є три напрямки – мовлення монологове, діалогове, письмове. Їх важливо стимулювати писати – есе, вести щоденники, їх роздуми важливо слухати, важливо вчити дискутувати)

• Агресія – може бути контрфобічною поведінкою. Гнів легше проявити, ніж страх. (за агресивною поведінкою важливо побачити те, що вона «прикриває»).

• Одинокість (самотність) – це загальна ознака підліткового віку, але зараз – окрім суб'єктивного переживання самотності, вони об'єктивно часто залишаються без звичних, близьких довірених контактів. Часто в спілкуванні лише онлайн. Критично важливо допомогти відновити «живі» контакти. Наша нервова система для стабілізації стану потребує інших людей. Коли ми гіперзбуджені – тривожні,налякані  – інтонації, міміка, співзвучність з іншими дає можливість врегулюватись.

Взаємодія, соціальні контакти, соціальна поведінка допомагає в регулюванні стресу. (ми завжди орієнтовані на зчитування інтонації та мімічних сигналів від тих, з ким спілкуємося, саме вони впливають на наше відчуття безпеки поряд з іншими. Коли дитина знаходиться в іноземному, іншомовному середовищі та культурі – міміка та інтонації місцевих жителів для неї незнайомі, і можуть зчитуватись, як «небезпечні». Це може додавати напруження та підсилює стрес і провокує ще більшу пильність, напруженість. Чим більше дитина спілкується, залучена до спільноти, більше дізнається про традиції, реакції, правила – тим зрозуміліші «сигнали» оточцючи, більш стабільним стає її стан)

• Коли дитина, що пережила надзвичайні події, переїхала в інше, більш безпечне середовище, чи перейшла в іншу школу чи клас, вона можеше відчувати себе більш самотньою, їй часто здається, що ніхто саме такий досвід не проживав, і не зможе її зрозуміти. Вона може уникати контакту з іншими. Чи звинувачувати інших та мститися за те, що їй прийшлося пережити. Важливо допомогти відчути своє місце в новій групі, можливо, звернутись за допомогою психолога

• Вони можуть багато разів співати одну й ту саму пісню, повторювати одну й ту саму строфу (для дорослих це часто випробування) – це «ритмічна дія», яка допомагає заспокоїтись

• Для того, щоб вгамувати тривогу, повернути відчуття контролю - можуть крутити в руках різні предмети, розгойдуватись на стільцях та кріслах (це мозочкова стимуляція – допомагає їм сконцентруватись і зняти напругу)

• Закономірна в цьому віці тривога підсилюється тривожністю та невизначеністю, що пов'язана з війною. Важливо розмовляти про їх тривоги, не проявляючи знецінення, звертатись до спеціалістів. Відновити чи створити рутини, звичні колись дії. Все, що дає відчуття «нормальності» - допомагає заспокоїтись. Нам важливо вчити дітей вправам, які допомагають вгамувати тривогу. Найменші справи та дії, що може робити дитина сама – повертають відчуття сили. 

• Імпульсивність, дратівливість, складності з контролем та регулюванням –  Ми маємо розповідати, як саме працює зараз їх мозок, як саме реагує нервова система. Які прояві можуть бути на рівні тіла (наприклад, тремтіння, спітнілість, серцебиття). важливо навчати розрізняти рівні:Думки – тілесні Відчуття – Емоції. Це допомагає в регулюванні. Ми можемо пропонувати конкретні практики, які допомагають нам 

• Часто вони не можуть собі дозволити просити про допомогу, бояться проявити свою вразливість. Нам важливо проявляти свою вразливість, розповідати про свої помилки, досвід і почуття, відновити ритуали, які пов'язані з близькістю.

•  підлітки переживають постійну амбівалентність в відчуттях «будьте зі мною – відпустіть мене», «я все можу сам – допоможіть мені», «дайте мені побути на самоті – не відходьте занадто далеко». Самим дітям це складно усвідомити і важко витримати батькам. Нам важливо пам'ятати, що це складна ознака перехідного етапу. І шукати баланс в близькості та дистанції. 

• Тривога за тих, хто поруч в цьому віці - одночасно може бути пов'язана зі знецінюванням ролі того, хто поруч. І чим більше дитина хвилюється за близьких – тим більше може відчувати залежності від них, тим більше у своїй поведінці може проявляти знецінювання.

• Діти, що пережили травматичний досвід чи живуть в стані хронічного стресу – часто відчувають безпомічність, неможливість вплинути на обставини. А саме безпомічність травматична. Нам важливо допомогти відчути контроль, свою дієвість, можливість на щось впливати. Все, де є їх конкретні дії та навички – внесок в стабілізацію. Важливо пропонувати дії та заняття, де б вони могли одразу побачити результат. 

• Навчання та мотивація: у всі часи ми можемо спостерігати зменшення мотивації та навчальної успішності у підлітків. В «здоровому стані» гіпокамп та префронтальна кора в підлітковому віці зменшує активність. Діти по-різному проявляють адаптацію до стресу.  хтось поки що не може відновити звичний темп та обсяг в навчанні (навіть для підліткового віку). А хтось несподівано – стає більш зосередженим, успішним та наполегливим.

• Дитина частіше може говорити «Мені нудно» - і тому, що поруч немає того, на чому раніше вдавалось фокусуватись, І тому, що від стресу може страждати фантазійна сфера, уява (складно уявити та обрати дію). І вже може бути «вивчена поведінка» – шукати зовнішні стимули (телефон, комп’ютерну гру). 

Вміння витримати нудьгу пов’язано із загальною можливістю «витримати» емоційне напруження, і невизначеність в тому числі. Просто заборонити ігри чи телефон – не буде правильним рішенням, нам потрібно впевнитись, що дитині є, чим їх замінити. Щоб залучити «пасивну мережу роботи мозку» - саме вона активна, коли ми не сфокусовані на конкретній діяльності, можна навчатись практикам  майндфулнес, пропонувати письменницькі практики, творчість.

• Про ненормативну лексику у підлітків можна прочитати тут https://nus.org.ua/.../chomu-dity-layutsya-i-yak-z-tsym.../

• селфхарм (самоушкодження) буває не тільки в вигляді шрамування, порізів на тілі. Це один з маркерів, коли важливо звертатись до спеціаліста. Тілесний біль іноді витримати легше, ніж емоційний. Це можливість перевести біль емоційний в пласт тіла. Заглушити думки та відчуття. Іноді це прояв аутоагресії, пов'язаний з почуттям провини, іноді – його використовують, щоб відчути своє тіло, відчути більше контрольованості. При тілесному болі виробляються ендорфіни – знеболювальні, які «знеболюють» і емоції також. Якщо ви помічаєте у дитини такі прояви, тут точно важлива підтримка спеціаліста. Нам важливо допомогти знайти шлях до вивільнення напруги,зрозуміти, що саме дитина знеболює, коли саме, після яких подій, контактів дитина обирає самоушкоджуючу поведінку). 

• Багато дітей переживають відчуття втрати. Горювання є не тільки за близькими. Вони по справжньому горюють за друзями, домом, можливостям. Нам важливо визнати їх почуття – (буквально, наші слова: це дійсно складно втрачати - друзів, надії, плани). І підліткам, як і малюкам, як і дорослим, потрібне втішення і піклування, щоб не позбавитись можливості відчувати, не завмирати.

• Парентифікація Коли поруч з дитиною дорослі, що самі розгублені, що емоційно не стійкі, чи їх просто немає поруч – можемо спостерігати явище, яке називається – парентифікація. Дитина намагається «стати» батьком чи матір'ю – «дорослим» для своїх батьків. Може брати на себе відповідальність, не властиву дітям. Це дуже ресурсозатратне для дитини. Ми знаємо, що ролі в сім»ї мають бути чітко окреслені. 

• Якщо близькі зараз на Фронті, чи контакт з ними перерваний – діти можуть свій страх, тривогу, відчуття одинокості перенаправляти агресією на того дорослого, що зараз поруч. Саме він може частіше відчувати навантаження слів та почуттів: «це ти у всьому винен-винна»

• Уникання. Чого саме намагається уникати дитина? Спілкування, конкретної дії, конкретної дороги. За цим важливо спостерігати, виявляти, з чим пов’язана тривога, і, можливо, звернутись до психолога.

• Страх ненормальності (винятковості почуттів та проживання) – нам важливо повторювати - ти нормальний, всі твої емоції нормальні у ненормальній ситуації, в якій ми зараз живемо

• Почуття провини – часто підлітки переповнені відчуттям провини. І нам важливо бути обережними зі звинуваченнями і в навантаженнях своїми очікуваннями. (Зараз до почуття провини у багатьох приєднується і провина того, хто вижив).

• У підліткової кризи є дві форми проявлення – криза залежності та криза незалежності. Криза залежності проявляється в тому, що дитина повертається до більш «дитячої» поведінки, стає більш зручною, залежною від дорослих. Це має більше насторожувати, ніж прояви незручної «кризи незалежності» із її можливим негативизмом, обезцінюванням, впертістю, бунтом. 

• Підлітки рідко можуть відкрито просити про ніжність, про тілесний контакт із нами - Нам важливо корегувати дистанцію в контакті, питати, як саме ми можемо обійняти, підтримати, бути поруч. А після близькості бути готовими, що вони можуть обезцінити контакт, знов відійдуть на «безпечну для майже дорослих відстань» . 

побачила, що не написала про втому, соматичні прояви - пізніше додам

☀️ Нам важливо:

• Піклуватись про себе, щоб були сили на розуміння та підтримку дітей

• Коли небезпечно зовні – ми маємо стати надійним «безпечним середовищем». Важливо, щоб діти від нас чули і знали: ти завжди можеш на мене розраховувати.

• Всі прояви підліткового віку направлені не на нас, батьків, – а на дорослішання. Хоча ми вразливі і чутливі до проявів емоцій дітей, нам важливо утриматись від самозвинувачень та самознецінення. 

• Говорити конкретні речі, саме те, що зараз бачимо, уникаючи слів – ніколи, завжди («Я зараз бачу не вимиту тарілку» замість – «ти завжди не миєш посуд»). 

• Уникати фраз: “у тебе все буде в майбутньому, все життя попереду…” (це відчувається, як знецінення того, що відбувається саме зараз. Бо їхнє життя йде саме зараз); “я розумію, як тобі, я теж був таким” (всі переживання унікальні).

Замість цього, допомагаємо дитині назвати та усвідомити емоцію:

• «Не ти поганий – тобі погано. Чим я можу тобі допомогти»

• Нам важливо втішати їх, але без читання моралей 

• Ті діти, що знаходяться в стані ступору (після травматичних переживань) – не привертають до себе уваги. Але часто саме їм потрібна допомога, коректне спонукання до активності, “оживлення”.

• Розповідати про статеве дозрівання, пропонувати книги, фільми. Діти дорослішають набагато швидше, ніж нам здається. (у дівчат вже в 9 років може розпочатись менструація, важливо їх до цього готувати).

• Відмічати те, що дітям вдається, те, що виходить добре, те, що вони роблять самі. («я побачила, як тобі не хотілось це робити, але ти зробив. Дякую, що прибрав, дякую за допомогу. Мені з тобою цікаво, я можу на тебе покластися, я в тобі впевнений/а……»

• Повага – завжди важлива, а зараз – критично важлива.

• Критика не сприяє близькості, а навпаки - віддаляє. Важливо тримати в фокусі: яка саме потреба за його поведінкою. 

• Шукаємо, що ми можемо робити разом (готувати, прибирати, дивитись фільми, грати в настільні ігри…)

• Якщо ви струрбовані поведінкою, станом дитини та/або вашими стосунками, звертатися по допомогу спеціалістів.

• Бути батьками підлітків завжди виклик. А бути батьками підлітків під час війни – задача з кількома зірочками.

• І ще раз – піклуватись про себе.

Телефонні гарячі лінії психологічної підтримки.

https://psyserviceschool41ks.blogspot.com/p/blog-page_7.html

https://psyserviceschool41ks.blogspot.com/p/blog-page.html

Обіймаю, Родино! ❤️ як хочу Перемоги

 

 Про Всеукраїнську програму ментального здоров’я «Ти як?» 

            В межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді України Оленою Зеленською старувала комунікаційна кампанія.

Мета кампанії – сприяти формуванню в суспільстві культури піклування про ментальне здоров'я, дати розуміння та показати інструменти, які допоможуть українцям дбати про свій внутрішній стан.

За даними соціологічних досліджень, понад 90% українців мали хоча б один із симптомів тривожного розладу, а 57% перебувають у зоні ризику розвитку ментальних порушень. Українці не мають звички звертатися до фахівця: 31% громадян не вважають свої проблеми достатніми для цього. Зараз це основний бар’єр на шляху звернення по психологічну допомогу.

       Так само, як здатність до адаптування, функціонування й навіть певного розвитку під час війни, перспективи повоєнного відновлення України значною мірою залежать від рівня емоційної солідарності громадян та культури

піклування про ментальне здоров’я. Психологічні проблеми наростають непомітно, впливають на всі сфери життя та знижують здатність протистояти викликам.

        У межах кампанії створено спеціальну сторінку: http://howareu.com (howareu_program), де запропоновані контакти, посилання, поради, продукти, техніки та методики, які допоможуть піклуватися про ментальне здоров'я – своє та людей поруч.

Дізнатися більше інформації про ментальне здоров’я можна також на сторінках у соціальних мережах:

Facebook – https://www.facebook.com/howareu.program

Instagram – https://www.instagram.com/howareu_program

YouTube – https://www.youtube.com/@howareu_program

Twitter – https://twitter.com/howareuprogram

Telegram – https://t.me/howareu_program

TikTok – https://www.tiktok.com/@howareu_program

Viber

– https://invite.viber.com/?g2=AQAyHzQp6XJwmVCkkkXeWJVdLF8eAQa8Pzq3

NYgcLWJGls3sN3tGibu5P%2BEH0rsb

Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», ініційована Оленою Зеленською, має на меті допомогти українцям знайти джерело сили. Джерело внутрішнє, в собі, на рівні усвідомлення й визнання власного психічного стану та хоча б приблизної оцінки ступеня його кризовості.

         Піклування про ментальне здоров'я має стати звичною відповідальністю кожного. Також необхідно створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними засобами та дієвими механізмами підтримати людину, коли вона не справляється самостійно.

           Розробку та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я координує МОЗ України. Всесвітня організація охорони здоров’я – експертний партнер, виконавчий партнер – громадська організація «Безбар’єрність».

Майданчиком для розробки та ухвалення рішень є Міжвідомча координаційна рада при Кабінеті Міністрів України. Комунікаційна кампанія реалізується за

підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

           Зважаючи на вищезазначене, просимо довести до відома керівників всіх закладів освіти цю інформацію і сприяти її розповсюдженню для всіх учасників освітнього процесу. 

Лист ІМЗО від 29.03.2023 № 21/08-479 “Про Всеукраїнську програму ментального здоров’я «Ти як?»”

 СТАДІЇ ПРИЙНЯТТЯ СИТУАЦІЇ

Життєвий шлях кожної людини складається не тільки зі щасливих подій - на жаль, ми не можемо прожити життя, не зіткнувшись з проблемами, труднощами і розчаруваннями (наприклад, зміна стратегії компанії, скорочення, розставання або смерть рідної людини). Однак далеко не всі можуть спокійно і стійко подолати подібні ситуації.

За великим рахунком, будь-який життєвий процес, алгоритм або комбінація складається з декількох етапів.

Першим вченим, який розкрив питання про стадії прийняття неминучої ситуації, була Елізабет Росс (08.07.1926 - 24.08.2004) - доктор і психіатр, яка працювала в США. Вона розгрупувала дані стадії, докладно описала кожну з них у своїй книзі «Про смерть і вмирання».

1️⃣  ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Характеризується як відмова від розуміння того, що сталося.

Стадія нетривала. Людина ніби завмирає. Це дозволяє «не зійти з розуму», дає час свідомості почати пропорційно і поетапно сприймати інформацію, обробляти її і робити відповідні висновки.

Дана стадія небезпечна тим, що людина може ігнорувати не тільки зовнішні події, а й свій внутрішній стан.

📣 Чим допомогти людині? Дуже обережно повернути її до реальності, дати час для розуміння змін.

2️⃣  ГНІВ

Людина починає розуміти, що проблема є, вона реальна і досить серйозна. Даний відрізок прийняття проблеми є одним з найважчих.

Саме на цьому етапі важливо розуміти, що гнів у людей викликають не зміни самі по собі, а ті втрати, які вони несуть за собою.

В даний момент, людина думає, що її ніхто не розуміє і не проявляє необхідного співчуття. Це ще більше підвищує сплески агресії.

Небезпека цієї стадії в тому, що неконтрольована агресія може зіпсувати відносини з оточуючими.

📣 Чим допомогти людині? Усвідомити, що гнів і агресію не слід утримувати в собі, їх необхідно скеровувати в інше русло.

3️⃣  ТОРГ

На даному етапі суб'єкт живить себе надією, що ситуацію, яка склалася ще можна виправити, якщо вчинить будь-які дії для цього. Це спроба відкласти неминуче.

Торг - це ознака того, що люди вже починають дивитися в бік майбутнього. Вони ще не розлучилися зі своїми страхами, але вже шукають нові можливості і йдуть на переговори.

Небезпека цієї стадії може бути в тому, що людина тішить себе ілюзією, що незабаром проблема вирішиться і все повернеться на круги своя і, в зв'язку з цим, починає проявляти певну активність.

📣 Чим допомогти людині? Спрямовувати енергію в позитивне русло; стимулювати мозкові штурми; допомагати оцінити ситуацію і можливості, що відкриваються по-новому.

4️⃣  ДЕПРЕСІЯ

Якщо попередня стадія має негативний результат, люди будуть перебувати в стані пригніченості, депресії, невпевненості в майбутньому і відсутність енергії. Фаза депресії є однією з найважчих і, найчастіше, затяжних.

В даному стані багато людей замикаються в собі: намагаються сидіти вдома, не з'являтися на вулиці або в суспільстві, припиняють стежити за своїм зовнішнім виглядом і здоров'ям. Однак є і категорія людей, які більш ніж «живі» в соціумі: комунікують з друзями і активно працюють, але при цьому щодня страждають.

📣 Чим допомогти людині? Визнати існуючі складнощі і проблеми; усунути ті страхи, сумніви і вагання, що лишилися. Шукати шляхи виходу з депресивного стану, підтримати будь-які спроби активних дій і забезпечити позитивний зворотний зв'язок.

5️⃣  ПРИЙНЯТТЯ

Смирення або прийняття неминучого горя - це не визнання того, що ваша життя жахливе і більше не має сенсу. Процес смирення має на увазі усвідомлення того, що дана проблема не дає вам далі жити нормальним життям і необхідно переступити через неї, щоб жити і розвиватися далі.

Іншими словами, прийняти неминуче просто необхідно, щоб життя заграла яскравими фарбами і пройти цю стадію людина має вже сама. Найважливіше усвідомити просту істину - проблему, на яку ви не в змозі вплинути, слід відпустити.

❗️ Знання теорії п'яти стадій, не допоможе вам безболісно прожити проблему або просто викинути її з голови. Але розуміння на якій стадії ви знаходитеся і чого вам чекати від вашого розуму, допоможе подолати настільки важкий відрізок більш швидко і без серйозних наслідків.

Пізніше колега доктора Кюблер-Росс Девід Кесслер за згодою її рідних додав до п'яти стадій 6️⃣  : розуміння того, що все, що робиться, має сенс.

"До розуміння можна прийти мільйоном різних шляхів. Скажімо, я став краще, переживши втрату коханої людини. Може бути, мій коханий чоловік пішов з життя не так, як це повинно було б статися, і я можу постаратися зробити світ кращим, щоб такого не траплялося з іншими", - говорить Девід Кессл

 Корисно для кожного: в Україні створили цикл соціальних роликів з порадами психологів.

Корисно для кожного: в Україні створили цикл соціальних роликів з порадами психологів.

Дивіться всі 8 серій циклу “Корисно для кожного”, створеного Асоціацією кіноіндустрії України. Режисерами проєкту виступили Олег Маламуж (“Мавка. Лісова пісня”) та Ольга Гібелінда.

Від ранку 24 лютого 2022 року життя кожного з нас змінилось. Із початком повномасштабного вторгнення росії в Україну багато українців опинились у надскладній ситуації та потребують психологічної підтримки чи поради.

Як розмовляти з дитиною про війну? Як справлятися зі стресом? Як впоратись з синдромом “того, хто вижив” та зберегти емоційний зв’язок у тимчасовій розлуці з родиною? “Корисно для кожного” зібрали прості та дієві поради, аби допомогти.

За темою: “Небезпечні знахідки”: актуальна анімація для перегляду з маленькими дітьми Проєкт створено FIAU – Film Industry Association of Ukraine / Асоціація кіноіндустрії України, за підтримки Isar Ednannia / ІСАР Єднання у межах проєкту “Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства” та за участі Malanka Studios.

Режисери – Олег Маламуж (“Мавка. Лісова пісня”, “Викрадена принцеса: Руслан і Людмила”, “Роксолана”) та Ольга Гібелінда, продюсер – Іванна Хіцінська, креативний продюсер – Ольга Гібелінда, композитор – Артем Бабурін. Закадровий текст читає Вʼячеслав Довженко.

Як зазначається, ця ініціатива має на меті підтримати українців, що страждають під час війни та надати їм корисні психологічні поради щодо алгоритмів поведінки у скрутних умовах, стресових ситуаціях та чутливих питаннях комунікації під час бойових дій та під впливом від їх наслідків.

1 серія. Як розмовляти з дитиною про війну.

https://www.youtube.com/watch?v=QfzowqIhnZA&t=119s

2 серія. Ви працюєте в зоні бойових дій. Як справлятися зі стресом.

https://www.youtube.com/watch?v=OmoFcFxxARA

3 серія. Ви волонтер. Як не вигоріти.

https://www.youtube.com/watch?v=1qQ18TXY3Ng&embeds_euri=https%3A%2F%2Fwww.cinema.in.ua%2F&feature=emb_logo

4 серія. Ви виїхали із зони бойових дій. Як впоратись із синдромом “того, хто вижив” та відчуттям провини.

https://www.youtube.com/watch?v=KkY6XZR8UJ0&t=15s

5 серія. Як екологічно спілкуватись із родичами та знайомими, які лишились у зоні воєнних дій і допомогти їм.

https://www.youtube.com/watch?v=Q1wJPVAwmso&embeds_euri=https%3A%2F%2Fwww.cinema.in.ua%2F&feature=emb_logo

6 серія. Ви тимчасово розлучились із родиною: як зберегти емоційний зв’язок за таких обставин.

https://www.youtube.com/watch?v=qnvIP16IPPs

7 серія. Панічна атака. Як собі допомогти.

https://www.youtube.com/watch?v=_VZWfXha9t4&embeds_euri=https%3A%2F%2Fwww.cinema.in.ua%2F&feature=emb_imp_woyt

8 серія. Панічна атака, істерика, ступор у людини поряд. Як допомогти.

https://www.youtube.com/watch?v=I0hAD1rl_NY&t=1s

 

Спілкування дітей з тваринами

19 квітня проводиться День власників домашніх тварин.

Улюблена тварина завжди є членом сім’ї. Зокрема, домашні тварини з дитинства є джерелом навчання і дружніх стосунків, їх завжди згадують навіть у старшому віці. З іншого боку, догляд за домашніми тваринами вимагає часу і грошей. Тому, якщо ви підбираєте нового вихованця, переконайтеся, що ви можете забезпечити належний догляд, увагу и навчання.

ДОМАШНІ ТВАРИНИ І ДІТИ – ПЕРЕВАГИ І ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ

Більшість дітей люблять тварин – вони милі, теплі і приємні, і для дитини вони здаються плюшевими ведмедиками. Догляд за домашніми тваринами може принести багато винагород:

• тварини можуть забезпечити спілкування, відданість і безумовну любов, допомагаючи дітям розвивати самоповагу
• догляд за твариною вчить дітей поводитися відповідально по відношенню до інших
• вивчення потреб і бажань тварин, бачення світу з точки зору тваринки допомагає дітям розвинути емпатію.

Просто пам’ятайте, наскільки б вони не любили тварин, малюки та діти дошкільного віку вимагають постійного нагляду за домашніми тваринами. Так само тримати домашню тварину тільки задля навчання відповідальності дитини не дуже гарна ідея. Навіть відповідальні діти можуть бути забудькуватими, а постійне нагадування про годування і догляд може викликати у дитини неприязнь до тварин. Так, перш ніж завести вихованця, переконайтеся, що ви готові годувати і тренувати його, коли вашій дитині раптом “не хочеться” або є інші справи.

ДЕЯКІ МІРКУВАННЯ, ЩОБ ВЗЯТИ ВИХОВАНЦЯ

• Приймайте тварину з правильних причин. Ви заводите домашню тварину, тому що ваша дитина змушує вас? Задоволення її бажань може принести тимчасове полегшення, але це також означає безліч довгострокових обов’язків!
• Проконсультуйтеся з іншими членами сім’ї. Кожен повинен погодитися прийняти вихованця. Переконайтеся, що ніхто не має алергії.
• Оцініть можливості простору. Домашні тварини потребують окреме місце в кімнаті.
• Врахуйте часові забов’яання. Чи готові ви мати від 10 до 20 років забов’язань по відношенню до деяких домашніх улюбленців.

• Подумайте про відповідальність і витрати. У вас є достатньо часу, щоб навчати, спілкуватися, годувати, пестити, тренувати і гратися з твариною? Тваринам потрібні корм, іграшки, нашийники, візити до ветеринара для відповідних щеплень. Переконайтеся, що ви зможете собі це дозволити.
• Пошук і усунення проблем – несподівані оказії з домашніми тваринами – жують меблі, блохи та проблеми поведінки.

ВИБІР ВИХОВАНЦЯ

• Діти часто виражають інтерес до конкретної тварини. Якщо ви берете вашого вихованця з притулку для тварин, співробітники можуть порекомендувати конкретні види або породи. Ось деякі поради щодо вибору та утримання різних тварин:
• Кішки й кошенята. Малюки і діти дошкільного віку завжди повинні бути під наглядом з будь-якою твариною. І, які вони милі не були б, кошенята не бажані для дітей у віці до 5 років, бо ласкаві обійми малюка можуть серйозно йому нашкодити. Більш зрілі кішки краще здатні справлятися з дітьми та їх швидкими, несподіваними рухами і гучним криком – однак, доросла кішка, яка відчуває для себе загрозу, може подряпати у захист.
• Собаки та цуценята. Як і з кішками, переконайтеся, що хтось дорослий присутній, коли малі діти знаходяться поряд з собаками та цуценятами. Великі собаки часто справляються з безладним малюком, але батьки повинні залишатися в межах поля зору. Поведінка дуже сильно залежить від породи, тому запитайте у вашого ветеринара чи доглядача за тваринами про підходящу породу.
• Інші істоти, пухнасті і лускаті. Кролики, хом’яки, піщанки та інші ссавці прекрасні домашні тварини – просто зверніться до вашого ветеринара, місцевого притулку чи зоомагазину. “Королівське товариство захисту тварин”, як правило, не радить екзотичних тварин, таких як рептилії, тому що догляд за ними складний і власники часто втрачають інтерес до них.
• “Міні-домашні тварини”. Якщо ви просто не знаєте, чи буде у вас виходити доглядати за домашнім улюбленцем, спробуйте щось з мінімальним доглядом, наприклад акваріум чи просто золоту рибку.

ДЕЯКІ ВАЖЛИВІ МІРКУВАННЯ, ПЕРШ НІЖ ВЗЯТИ ДОМАШНЮ ТВАРИНУ: ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ

• Ганяйте глисти у котів і собак через певні проміжки часу. Проконсультуйтеся з ветеринаром.
• Наполягайте на хорошому митті рук після будь-яких ігор з домашніми тваринами.
• Покажить дитині, як підходити і торкатися тварин обережно. Проконсультуйтеся з ветеринаром про відповідний спосіб поводження з молодими тваринами.
• Плануйте спеціальний час, коли ви, ваша дитина і ваш вихованець зможете грати разом, щоб дізнатися більше про особливі потреби свого вихованця, симпатії та антипатії.
• Скажіть дитині, що тварині може не сподобатися те, що вона робить – наприклад, гучні звуки, груба гра, “людська” їжа та ін.
• Покажіть дитині, що як і людина, ваш вихованець повинен мати правильне харчування щодня.
• Поясніть, що ваш вихованець потребує регулярного тренування.
• Поясніть, що ваш вихованець повинен ходити на вулицю на прогулянку (або використовувати ящик для туалету).
• Переконайтеся, що зона туалету вашого вихованця розташована далеко від ігрових майданчиків та ефективно дезинфікується.

 ДЕЯКІ ВАЖЛИВІ МІРКУВАННЯ, ПЕРШ НІЖ ВЗЯТИ ДОМАШНЮ ТВАРИНУ: ЩО РОБИТИ НЕ ПОТРІБНО

• Нехай діти дошкільного віку доглядають тварин самі
• Не дозволяйте дитині кричати або бити вашого вихованця – покажіть увагу до вашого вихованця і ваша дитина буде наслідувати вас
• Переживаєте за свого вихованця, коли він відпочиває, спить, їсть або грається сам з іграшкою – поясніть дитині, що домашні тварини також потребують “особистий час”
• Нехай тварини не лижуть обличчя

Якщо ви будете наслідувати ці прості правила, ваша дитина зможе побудувати міцні, люблячі стосунки з домашнім улюбленцем!

РОЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ: СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ

Чотириногий друг – це найкращий психолог і помічник в питаннях соціальної адаптації. Діти, у яких є собака, легше за інших вливаються в новий колектив і заводять друзів. Собака може допомогти сором’язливій дитині вступити в контакт з однолітками у дворі, знайти приятелів. Сусідські діти обов’язково почнуть розпитувати про тварину, намагатися пограти з нею, таким чином спілкування між дітьми зав’яжеться саме собою. Спільне вигулювання домашніх улюбленців може згуртувати навіть дуже мовчазних дітей.

РОЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ: ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК Домашня тварина сприяє фізичному розвитку дитини. Коли дитина гуляє з собакою, грається з нею в м’яча, вона знаходиться в постійному русі, у неї розвивається правильна координація. Крім того, спілкування з тваринами знімає стрес, сприяє налагодженню стосунків у сім’ї.

РОЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК Домашня тваринка допомагає дитині познайомитися з навколишнім світом. Чотириногий друг – це джерело перших знань про природу. Дитина спостерігає за вихованцем, за його поведінкою, реакцію на погладжування, на різні команди. Тварина також має велике значення в розвитку сенсорики у дитини. Через чуттядитина сприймає  об’єкти і вчитьсяїх називати: форма, величина, колір,запах, структура шерсті.

Спілкування з домашнім вихованцем розвиває і логічне мислення. Дитина вчиться бачити зв’язки і залежності. Наприклад, якщо кішка стоїть біля миски і нявкає – значить вона голодна, якщо собака рветься до дверей, підстрибує і махає хвостом – значить вона хоче погуляти.

Тварина є джерелом різних видів діяльності, в результаті яких у дитини формується спостережливість, допитливість, розвивається фантазія.

РОЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ: МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК

Тварина дозволяє дитині відчути перші переживання і радості. Чотириногий друг викликає позитивні емоції, що є дуже важливим, тому що в сучасному світі саме позитивних переживань найбільше і не вистачає.
Спілкуючись з домашнім вихованцем, у дитини розвивається почуття прекрасного, вона вчиться бачити природну красу. Дбайливе ставлення до домашньої тварини, переноситься на весь тваринний світ в цілому.

ЯКА ДОМАШНЯ ТВАРИНА ПІДІЙДЕ САМЕ ВАШІЙ ДИТИНІ

Всі діти різні, і у кожного свої пріоритети у виборі вихованця. Але батькам потрібно враховувати не тільки бажання дитини, а й інші чинники.Рухливій дитині, яка не любить сидіти на місці більше підійде собака або кошеня. Для дітей-інтровертів навпаки підійде менш активний вихованець, за яким можна більше спостерігати, наприклад хом’ячок, морська свинка або декоративний кролик. І звичайно ж не варто забувати про те, що у вашої дитини може виникнути алергія на домашнього улюбленця, тому при можливості сходіть в гості до друзів у яких є різні види тварин. І якщо все-таки вашій дитині категорично не можна буде заводити пухнастого друга, то можна завести папугу або рибок, головне пояснити дитині чому їй не можна завести саме того, кого вона хотіла і розповісти про плюси спілкування з іншими тваринами. Також при виборі необхідно враховувати житлове і фінансове питання. Адже є велика різниця яких і скільки тварин оселиться у великому приватному будинку чи в маленькій квартирі. Витрати на харчування, догляд і лікування також необхідно прорахувати заздалегідь.

І не варто забувати про те, що домашню тварину ви заводите не тільки для дитини, але і для всієї родини. Врахуйте переваги і можливості кожного і прийміть той факт, що відповідальність за нового члена сім’ї лягає на плечі кожного з вас.

Вчені з’ясували, що діти, які ростуть в будинках з домашньою твариною, а саме – з собакою чи котом – хворіють рідше, ніж діти, які живуть без домашніх тварин.

Мовляв, тримати немовлят у стерильному середовищі не надто добре для їх здоров’я.

Попередні дослідження свідчили, що наявність домашніх тварин знижує ризик алергії у малюків, у той час як останні досліди на мишах показали, що собаки можуть навіть запобігти розвитку дитячої астми.

Яким чином тварини попереджують ці недуги, поки не зовсім зрозуміло, Однак дослідники вважають, що шерсть домашніх тварин, а також мікроби, які тварини приносять у дім з вулиці, можуть з раннього віку підсилити імунну систему малюка і “навчити” її у майбутньому “відбиватися”від нападів алергенів і вірусних хвороб.

“Ми вважаємо, що присутність домашніх тварин позитивно впливає на імунну систему, що розвивається, зміцнює її. Тож дитина, коли зустрічається з мікробами, виявляється уже підготовлена до цього”, – сказала доктор Ейя Бергрос, педіатр Університетської лікарні Куопіо в Фінляндії, яка проводила дослідження.

Бергрос та її колеги не аналізували імунну систему дітей, але вони спостерігали за 397 малюками, що народилися у Фінляндії між 2002 і 2005 роками.

Упродовж першого року життя, батьки вели щотижневі журнали здоров’я своїх дітей, записували симптоми, такі як кашель, нежить і вушні інфекції, вони також зазначали, чи отримували діти антибіотики.

Дослідники виявили, що у дітей, які виросли в будинках з тваринами, на 44% менше ризиків мати інфекцію вуха та на 29% менше шансів лікуватися антибіотиками, порівняно з дітлахами, що ростуть без домашніх улюбленців.

Також дослідження показало, що малюки, в домі яких мешкає пес, здоровіші, ніж ті, що тримають кота.

“У цілому, діти, які живуть з собакою, мають на 31%більше шансів бути здоровими в перший рік, ніж діти без собаки, а діти, де в домі живуть кішки мають на 6% більше шансів бути здоровим, ніж ті, де котів немає”, відзначають вчені.

Дослідження Бергрос також відзначає важливість часу залучення тварини до “спілкування” з дитиною: усі дані свідчать про те, що рання взаємодія малюків і тварин може бути найбільш корисною для зниження ризику дитячої алергії і астми.

Це тому, що упродовж першого року життя, імунна система малюка все ще вчиться розпізнавати мікробів-друзів від мікробів-ворогів.

Що стосується застуди і вушних інфекцій, дослідження Бергрос знайшло цікаву особливість: діти з домашніми тваринами були здоровішими вцілому, але кориснішими для здоров’я виявилися тварини, які не перебувають постійно в домі чи квартирі. 

Малюки тих родин, де собака проводить менше шести годин на день у домі, мали менше інфекцій, ніж діти, які виросли з цілком хатніми собаками.

“Це говорить про те, що тварини можуть принести більше бруду і мікробів з вулиці, що сприяє зміцненню імунної системи немовлят швидше”, відзначають вчені.

Але, незважаючи на гарні новини про тварин, певно, не варто відразу ж заводити пса чи кота, якщо їх у вас ще немає. Бо з іншого боку, вони можуть посилити симптоми у дітлахів, що мають схильність до алергії чи астми.

Бергрос також зазначає, що її дослідження було зосереджене на дітях, які живуть у сільських і приміських районах Фінляндії, тож мікроби собак і кішок, які відстежували у цих регіонах можуть відрізнятися від тих, які приносять домашні тварини, що живуть в міських районах.

Основною відмінністю є те, що у місті тварини гуляють біля сміттєвих баків чи каналізації, що може навпаки зашкодити малюкам.

“Ви не повинні тримати домашню тварину спеціально для захисту вашої дитини від застуди, але разом з тим не варто турбуватися, коли ваш домашній улюбленець тиче носика до вашого малюка”, підсумовує видання.

Ніхто з нас не любить стояти у довгих чергах у поліклініці, записуватися на прийоми до лікарів та проходити довгі курси лікування антибіотиками. Що поробиш — до піклування про своє здоров’я треба підходити відповідально і сприймати систему охорони здоровя такою, як вона є. Але є у медицині і приємний аспект (цілий напрямок!), який називається pet therapy (тваринна терапія). Розбираємося, як пухнасті, крилаті та плавучі улюбленці допомагають людям лікувати хвороби.

ЩО ЦЕ ТАКЕ?

АНІМАЛОТЕРАПІЯ (або зоотерапія) означає таку систему лікування, коли, одночасно із ліками, пацієнтам прописують взаємодію із тваринами. Ця наука ще не отримала повністю офіційного статусу, але, зважаючи на її позитивні результати та дослідження, цілком ймовірно, що скоро так і буде.

Точний період, з якого людство почало застосовувати зоотерапію, визначити складно. Але вочевидь, що із найдавніших часів, коли людина почала жити у тісній взаємодії із природою, і навчилася знаходити у ній джерело здоров’я. Поряд із традиційними у давні часи методами лікування неврозу (обливання крижаною водою, прогулянки босоніж) пацієнтам призначали прогулянки верхи на конях. Такий лікувальний метод радив навіть давньогрецький лікар Гіппократ, який жив у V ст. до н. е. Єгиптяни наділяли лікувальними здібностями котів, греки — собак, а індуси практикували терапію із використанням співу птахів. Найбільш наближений до сучасності варіант з’явився із розвитком каністерапії (лікуванням за допомогою собак). У 1796 року в англійському графстві Йоркшир вперше почали використовувати собак для лікування душевних захворювань — лікарі зазначали, що у пацієнтів значно знижувалися частота нападів та рівень агресії. Вже у ХХ ст. американський вчений Б. Левінсон надав цьому методу широкого розголосу; як наслідок, анімалотерапію визнали самостійним методом лікування на міжнародному рівні.

Сучасна зоотерапія розвиває не лише лікувальний, а й діагностичний напрям. В Америці діють центри, де тренують собак-помічників і вчать їх попереджати різкий спад рівня цукру у крові власника. У Канаді, наприклад, ведуться дослідження з питань вміння собак передбачати епілептичні напади у дітей. Вже навіть є позитивні результати: 20 із 40 собак намагаються попередити напади засобами, які їм доступні. Таким чином, у сім’ї з’являється час, щоб максимально полегшити цей нелегкий період. По всьому світу розвиваються мережі центрів надання психотерапевтичної допомоги засобами анімалотерапії за допомогою домашніх тварин. Спеціалісти, які цим займаються — медики, психологи, тренери.

ВИДИ АНІМАЛОТЕРАПІЇ

 Фелінотерапія — терапевтичне лікування за допомогою котів. Вчені припускають, що ці тварини можуть «читати» почуття та відчуття людини, а лікують переважно за рахунок сильного біополя: воно покращує загальне самопочуття людини, сприяє нормальній роботі внутрішніх органів та обміну речовин. Котів найчастіше використовують при лікуванні неврозів, депресій, серцево-судинних захворювань, патологій дихальних та травних систем, дисфункцій опорно-рухового апарату, хвороб ендокринної та статевої систем. Крім цього, саме мурчання кішки — це вже чудова звукова терапія. Воно пришвидшує відновленні кісткових тканин при переломах, допомагає усунути больовий синдром при артриті, остеохондрозі та інших захворювань суглобів.     

Каністерапія — терапія, при якій використовують собак. 95% усіх тварин, які використовують при американській психотерапії, є саме собаками. Зазвичай їх використовують при реабілітації пацієнтів будинку престарілих, людей із обмеженими можливостями, реабілітаційних дитячих центрах. При контактах із собаками під час ігор або процедур у пацієнтів знижується стрес, тривожність, артеріальний тиск, депресія, у хворих на ДЦП покращується координація рухів.

 Іпотерапія — основним засобом лікування є спілкування з конями та верхова їзда. Справа в тому, що під час їзди верхи пропрацьовуються усі групи м’язів, що покращує загальний м’язовий тонус організму. Тому іпотерапію часто використовують при лікування ДЦП. Крім того, їзда верхи має психотерапевтичний ефект. Вищезгаданий Гіппократ радив їздити верхи, аби позбавитись від «темних думок». Німецькі вчені навіть розробили тренажер, який чітко відтворює рухи коня — але такого ефекту, як при іпотерапії, досягти не змогли.         

Дельфінотерапія — застосовується при допомозі людям із церебральним паралічем, синдромом Дауна, аутизмом. Більш того, контакт із дельфінами лікує депресію, синдром хронічної втоми, затримку розумового розвитку. Дельфінів використовують при лікуванні астми, порушень слуху, серцево-судинних і, навіть, ракових захворювань. Основний ефект досягається за допомогою ультразвуку: цей метод застосовується вже більше 40 років. Він наче «розкачує» клітини і дозволяє корисним речовинам швидше проникати через міжклітинні мембрани. А ще ультразвук розганяє речовину у тих зонах організму, які застоялись, так він сприяє кращій циркуляції.

Апітерапія — застосування бджіл при лікуванні. Точніше, використовується саме бджолина отрута, яка має знеболювальну дію, зменшує набряк головного мозку, стимулює мозковий кровообіг, знижує нікотинову та алкогольну залежність, розширює бронхи, виводить мокротиння, покращує моторику кишечника та шлунку, стимулює роботу печінки, знижує тиск та запобігає утворенню тромбів у судинах. Крім цього, бджолина отрута має імуностимулюючу та протизапальну дії, тому використовується при радикуліті та артриті. Проте, оскільки це все ж таки отрута, апітерапія має суворі протипоказання. Її не застосовують при лікуванні туберкульозу та деяких захворювань ендокринної системи, при вагітності та годуванні грудьми.

ФУНКЦІЇ АНІМАЛОТЕРАПІЇ

Безумовно, спілкування з тваринами викликає у людини позитивні емоції. Проте ефективність методики розглядають через такі основні функції:

• Психотерапевтична (безпосередній контакт із тваринами допомагає людям підвищувати рівень соціалізації);
• психофізіологічна (загальна нормалізація психіки і зняття стресу);
• реабілітаційна (психічна та соціальна реабілітації пацієнта);
• функція спілкування (іноді навіть спілкування з тваринами може задовільнити потребу людини у спілкуванні).

 

https://newdnz72.edu.vn.ua/for-parents/spilkuvannyaditej-z-tvarynamy/