Готовність дитини до школи

  Психологічна готовність дитини до школи.

            Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність. Існують різні думки фахівців щодо структури психологічної готовності, однак здебільшого виокремлюють такі її компоненти: 

-        соціальний;

-         емоційно-вольовий;

-        інтелектуальний; 

-        мотиваційний.

      

 Соціальний  компонент.  Дитина має розуміти, що в школу вона йде не лише гратися з друзями, а й одержувати нові знання та вміння. Проте навчатися вона буде не сама. У класі здебільшого навчаються близько тридцяти учнів, тож дитина має вміти спілкуватися та працювати в групі. Варто виховувати в дитини не лише лідерські якості та навички, а й уміння за потреби поступатися. Дитина має бути терплячою до інших.  Тож у дитини до початку навчання у школі бажано сформувати: 

-        адекватну самооцінку; 

-        потребу в спілкуванні з іншими;

-        уміння приймати інтереси групи дітей; 

-        уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими.

   

Емоційно-вольовий. Психологічна готовність дитини до школи передбачає розвиток її емоційно-вольової сфери. Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, «читати» емоції та настрій інших, прагнути враховувати це  під час взаємодії. Йдеться зокрема про такі показники, як:

-        упевненість у собі; 

-        переважання позитивного настрою; 

-        прагнення стримувати негативні емоції; 

-        уміння керувати своєю поведінкою; 

-        розвиток емоційної стійкості; 

- довільність пізнавальних процесів, зокрема сприймання, мислення, пам’яті, а також уваги; 

-  довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця.  

       

Інтелектуальний. Одне з основних завдань формування інтелектуального компоненту психологічної готовності дитини до навчання в школі — навчити її слухати та переказувати почуте, відповідати на запитання відповідно до теми. Важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти. Інформація має відповідати віковим інтересам дитини. Про сформованість інтелектуального компонента психологічної готовності дитини до школи свідчить:

-         розвинуте сприймання;

-        стійка пізнавальна увага; 

-        розвинуті мислення та мисленнєві операції — проявляється у здатності виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами;

-         здатність відтворювати зразок; 

-        оволодіння усним мовленням; 

-        розвиток дрібної моторики, зорової координації; 

-        розвиток здатності до навчання.

Мотиваційний.  Мотиваційний компонент психологічної готовності дитини до школи відображає її бажання чи небажання вчитися. Цей компонент є визначальним у структурі психологічної готовності дитини до навчання в школі. Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.  Таким чином під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема: 

-        дбати про фізичне здоров’я дитини; 

-        збагачувати життєвий досвід дитини; 

- закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини; 

-        розвивати мовлення дитини; 

-      навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших; 

-        поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.

              Варто пам’ятати, що готовність до школи — це комплекс здібностей, формування яких потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини. А виховання дитини — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.