Що таке емоційний інтелект?             

Граємо та розвиваємо…

“Ось мій секрет, він дуже простий: уважне одне лиш серце. Найголовнішого очима не побачиш”
Антуан де Сент-Екзюпері “Маленький принц”

 

Інтерес до емоційного інтелекту або EQ виник близько 20 років тому, коли психолог Деніель Гоулман випустив книгу, в якій розповів про його важливість. Дослідження підтвердили: діти з розвиненим емоційним інтелектом в майбутньому більш успішні фінансово та в професійній діяльності. Вони легше адаптуються в соціумі і більш затребувані. Вони розуміють, що відчуває людина, чому вона відчуває саме цю емоцію, як її використовувати або перенаправити в конструктивне русло. Діти з розвиненим емоційним інтелектом більш щасливі, гармонійні та задоволені своїм життям.

Емоційним інтелектом володіє людина, яка вміє:

• розуміти і сприймати власні емоції;
• керувати своєю поведінкою під час тих чи інших емоцій;
• розуміти, які емоції відчувають інші люди;
• використовувати знання про свої та чужі емоції для міжособистісного спілкування;
• розуміти  причини  і наслідки своїх  емоцій та їхнього впливу на життя.

Якщо дитина живе у середовищі, де розуміють її почуття, називають їх, дозволяють проявляти, то її емоційний інтелект розвивається. Така дитина проживає всі свої емоційні стани, а отже, уникає психологічних травм і пізнає себе. Тому дорослим варто задуматися про майбутнє дітей і допомогти їм розібратися в багатогранному світі почуттів.

Вправи для розвитку емоційного інтелекту

Вправа "Емоції у фарбах" Попросіть дитину зобразити будь-яку емоцію кольором. Не тисніть на дітей та дайте повну волю у виборі композиції малюнку або кольору фарб.

Вправа "На що схожий настрій" Учасники гри почергово говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній сьогоднішній настрій. Почати порівняння краще дорослому: «Мій настрій схожий на білу пухнасту хмаринку, а твій?». Вправа проводиться по колу. Дорослий узагальнює – який же сьогодні настрій у всієї групи: смутний, веселий, смішний.

Скринька емоцій Створіть разом з дитиною своєрідну «скриньку емоцій». Періодично складайте туди усе, що асоціюється у вас особисто зі щастям. Це можуть візуальні, аудіальні, смакові асоціації – будь-які. Обов’язково проговоріть з нею принцип її дії, а після цього – кожну емоцію, яка пов’язана з нею зі щастям.

      До прикладу:

• Смак: шоколад з горіхами                
  
• Нюх: аромат мандаринів
• Дотики: обійми мами
• Слух: шум дощу
• Зір: вогники на гірлянді

«Відгадай емоцію».  Виготуйте картки із зображенням облич із різними почуттями. Найпоширеніші — радість, сум, здивування, страх, посмішка. Обговоріть із дитиною, які емоції на них зображені, за яких обставин вони можуть виникати. Можна розвинути гру і запропонувати дитині різні ситуації, а вона має зобразити емоції, що виникають (наприклад: отримав подарунок, розбив чашку, вдарився тощо).

Гра «Музика та емоції» Прослухавши музичний уривок, діти описують настрій музики: весела – сумна, задоволена – сердита, смілива – боязлива, бадьора – втомлена, тепла – холодна.

 

«Компас емоцій» ― гра, що дуже добре розвиває емоційний інтелект, вона не лише знайомить дитину з різними почуттями, а й демонструє, у якій ситуації людина відчуває те чи інше. Її суть от у чому: існує набір карток, на кожній із яких написане одне почуття (наприклад, радість, цікавість, страх, сум, здивування, злість, довіра тощо). Кожний отримає по такому набору. Потім один із гравців придумує ситуацію й обирає емоцію, яку він відчуває під час цієї події. Він кладе картку в центр написом донизу й загадує цю ситуацію, а решта гравців мають відгадати, яку емоцію вона викликає у гравця. Дітям важко висловлювати свої емоції, а в грі вони легше їх розкривають. Так, наприклад, до ситуації «1 вересня» мати може обрати картку із написом «радість», а дитина обере «страх».

  

«Тактильні казки». Слід покласти до сумки різні на дотик предмети (щось пухнасте, колюче,

те, що шелестить, рідину у флаконі тощо), зав’язати дитині очі пов’язкою й розповісти казку, дістаючи кожний предмет і пропонуючи його на дотик дитині. Такі казки знімають стрес у першокласників, а також формують унікальний контакт між дорослим і дитиною.