Міфи про психологію 

Популярність всього, що пов’язано з психологією, величезна, існує велика кількість «популярної» літератури з психології. 

Але чи привильне наше уявлення про цю професію?

Навіщо потрібні шкільні психологи?

Майже у кожній школі є психолог. Але деякі учні про це навіть і не знають. А більшість тих, хто знають, все одно до них не ходять, навіть якщо і мають певні проблеми. То навіщо ж тоді все-таки потрібні шкільні психологи?

В чому полягає робота шкільного психолога та які її особливості?

Шкільні не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати проблему, надати допомогу у її вирішенні. Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль “жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. В таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками.

Також шкільні психологи багато проводять різних досліджень (пам’ять, увага, мислення, темперамент, характер, профорієнтація). Крім цього, в деяких школах вони ведуть факультативи з психології та виступають кураторами курсових робіт та МАН.

Психолог – це теж не зовсім те, що показують у фільмах, особливо американських. Розвіємо  ряд міфів про психологію, що існують у суспільстві. В деяких школах ставлення дітей до психологів дуже дивне. Так, якщо однокласник відвідує психолога, то його починають вважати ненормальним, божевільним, дражнити психом. Це тому, що діти мало обізнані у тому, чим займаються психологи, тому і вигадують різноманітні міфи.

Міф 1 Психолог працює з «ненормалними» людьми

Нормальна, здорова людина до психолога не піде. Один із найпопулярніших міфів.

Перш за все, психолог за визначенням має справу зі здоровими людьми, що мають ті чи інші труднощі, проблеми. З психічними відхиленнями має справу лікар, психіатр. Це медична спеціалізація. Психолог же не має медичної освіти і навіть не має права лікувати.

Що стосується поділу психолог і психотерапевт, то він не настільки очевидний. Однак можна сказати, що психотерапевт має справу з більш складними випадками, глибокими психологічними травмами, особистісними проблемами. Психотерапія припускає більш глибоку і тривалу роботу, в ході якої досить суттєво може змінитися внутрішній світ клієнта.

Психолог же консультує, розбирається з приватними випадками, дає рекомендації (наприклад, психолог разом з клієнтом може напрацювати список прийомів, які допомагають розслабитися або, навпаки, зосередитися і т.п.).

Міф 2. Психолог – людина-чарівник

Людям здається, що на консультуванні, вислухавши проблеми клієнта, психолог за допомогою “чарівної палички” у вигляді поради, розумного слова – одразу ж розвіє всі складнощі, і все стане на свої місця.  

Зрозуміло, що це не так. Психолог – це професіонал, який наділений знаннями та вміннями. Він використовує різні види допомоги.

Це може бути підтримка в гострій кризовій ситуації. Це – консультування, яке розширює знання з питань вікових норм, криз, взаємостосунків. Це може бути психотерапія, як допомога в пошуках внутрішніх ресурсів людини, варіантів вирішення проблеми, пошуків нового місця в життєвій системі тощо.

Міф 3. Психолог – це порадник як вчинити в певній ситуації

Психолог-професіонал ніколи не нав’язує порад.

Адже ніхто не може бути більш компетентним у житті людини, ніж вона сама. А також тому, що відповідальність за власний вибір клієнта не може нести ніхто, навіть психолог.

Психолог допомагає побачити варіанти розв’язання даної проблеми, продумати наслідки й прийняти найефективніше рішення для даної людини. 

Міф 4. Хороший психолог після недовгого спілкування складає психологічний портрет співрозмовника.

Завдання психолога – не розібратися в життя клієнта, а допомогти йому самому розібратися у своєму житті. Тому у нього просто немає такої задачі – якось визначити проблему клієнта або тип його особистості. Таке навішування ярликів, можна навіть сказати, видає як раз не найкращого спеціаліста. Адже саме по собі віднесення людини до того чи іншого типу або визначення якогось рівня мало що дає для вирішення реальної проблеми.

Та й не треба плутати психолога з ясновидцем. Часто психологи чують такі прохання: бачиш людину в перший-другий раз, а він, дізнавшись про свою професію, просить розповісти йому про нього.

Міф 5. Психолог може змінити або вмовити того, кого потрібно

Досить розповсюдженим уявленням є те, що психолог може миттєво змінити або дитину, або дорослого так, що вони зразу ж стануть “такими як треба”.

Батьки шукають можливостей як змінити дитину, щоб вона стала кращою, у розумінні батьків. У такому разі психолог може разом із батьками впливати на ситуацію. Адже часто поведінка дитини є результатом неефективних виховних заходів самих батьків, і тому варто перебудувати стосунки з дитиною, змінити правила в сім’ї.

Потрібно батькам розуміти, що те, що формувалось роками, за годину не можливо змінити.

Міф 6. Психолог навчить, як маніпулювати іншими людьми

Часто звертаються до психолога із проханням навчити, як вплинути на дитину, дружину, чоловіка, батьків тощо.Кваліфікований спеціаліст пояснить клієнту, що маніпуляція суперечить етичному кодексу психолога і є найгіршим способом налагодження стосунків.

Міф 7. У психолога не повинно бути проблем, інакше який же він психолог і як може допомогти іншим?!

Психолог – не Бог. У нього можуть бути і бувають проблеми. Єдине, що потрібно від хорошого фахівця, це усвідомлювати свої проблеми, тримати їх під контролем, щоб вчасно відстежити, якщо його проблеми починають заважати ефективній роботі з клієнтом. Для цього, по-хорошому, психолог сам повинен періодично проходити особисту психотерапію.